Фінансування

 

 

Рис. 9.1. Небанківські фінансово-кредитні установи в структурі фінансового ринку

 

Тема 9. Фінансові посередники грошового ринку

 

Вони створюють власні зобов’язання й вимоги, які можуть бути самостійними інструментами фінансового (грошового) ринку, зумовлювати появу нових грошових потоків. З наведеної схеми видно, що назустріч потокам грошей, які спрямовуються від продавців до покупців (грошей), переміщуються відповідні інструменти фінансо- вого (грошового) ринку.

Сектор опосередкованого фінансування створює спеціальний механізм реалізації тих зв’язків між кредиторами і позичальниками, які не можуть бути реалізовані через сектор прямого фінансування. Насамперед йдеться про зв’язки, установлення яких потребує великих витрат грошей і часу на пошуки і вивчення контрагента (фірми) чи реалізація яких пов’язана зі значними ризиками.

До складу фінансових посередників входять такі типи кредитно-фінансових установ:

— депозиторські установи (комерційні банки та ощадні установи, взаємоощадні банки, позикоощадні асоціації та кредитні спілки);

— ощадні установи контрактного типу (страхові компанії — компанії зі страхуван- ня життя, компанії, що забезпечують інші види страхування, пенсійні фонди);

— інвестиційні посередники (інвестиційні та іпотечні банки, фінансові компанії). Основна їхня функція — допомога в передачі коштів від потенційних заощаджу- вачів до потенційних інвесторів, і навпаки. Фінансові посередники створюють свої фонди, беручи кошти в борг у заощаджувачів, за що останнім виплачується відсо- тковий дохід. Акумулюючи так кошти, вони надають їх під вищі відсотки інвесто- рам. Різниця між отриманим і виплаченим відсотковим доходом спрямовується на

покриття витрат фінансового посередника та на його прибуток.

Є різні види фінансових посередників. Розглянемо їх докладніше.

· Депозиторські установи — кредитно-фінансові установи, що мають право за- лучати внески на депозитні рахунки. До складу таких установ входять:

а) комерційні банки — кредитні установи, що надають клієнтам універсальні бан- ківські послуги. Джерелом залучення коштів є внески клієнтів на депозитні рахунки. Кошти позичкового фонду, що є в кожному комерційному банку, використовуються для надання банківського та споживчого кредиту, для придбання державних і муні- ципальних облігацій (детально це питання розглянуто в темі 11);

б) ощадні установи, що розподіляються на:

— позиково-ощадні асоціації — кредитно-фінансова установа, що акумулює ко- шти, які зберігаються на ощадних, термінових і чекових депозитах. Кошти, що зберігаються в цих установах, використовуються для надання кредиту під за- ставу нерухомості;

— кредитні спілки — невеликі фінансові установи, що утворюються на коопе- ративних засадах певної соціальної групи для надання кредитів членам цієї групи.

Джерелами залучення коштів є внески учасників спілки, а використовуються вони для надання споживчого кредиту.

· Ощадні установи контрактного типу — це кредитно-фінансові установи, які

залучають довготермінові заощадження на контрактних засадах. Фонди свої форму- ють завдяки періодичним внескам згідно з контрактами.

Ощадні установи поділяються на:

а) компанії зі страхування життя, страхування від пожеж і нещасних випадків. Кошти цих компаній формуються за рахунок внесків юридичних і фізичних осіб, а

 

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

 

використовуються для довготермінового кредитування і фінансування, завдяки ку- півлі державних облігацій, акцій та облігацій корпорацій;

б) пенсійні фонди створюються фірмами для сплати пенсій робітникам і службов- цям. Створення таких фондів дає змогу знизити податкові платежі фірм і використа- ти їхні кошти для придбання акцій та облігацій корпорацій.

· Інвестиційні посередники, до складу яких долучаються:

а) інвестиційний банк, який проводить довготермінове кредитування, завдяки чому імовірне втілення великих науково-технічних проектів. Розподіл функцій між комерційними та інвестиційними банками, наприклад у США, відбувся після кризи

1929–1933 рр.

Спеціалізація у сфері довготермінового кредитування має сенс, оскільки впрова- дження великих інвестиційних проектів пов’язане із значним ризиком. Інвестицій- ний банк мобілізує довгостроковий позичковий капітал і передає його позичальни- кам завдяки випуску та розміщенню облігацій або інших боргових зобов’язань;

б) іпотечний банк — банк, що спеціалізується на видачі довготермінової позики

під іпотеки (тобто ресурси за рахунок випуску та розміщення іпотечних облігацій);

в) фінансова компанія — отримує фонди шляхом продажу комерційних паперів, випуску акцій та облігацій. Залучені кошти надає споживачам у вигляді позик або кредитів на придбання споживчих товарів довготермінового користування, для ре- монту будинків, на потреби малого бізнесу.

Наведена класифікація фінансових посередників характерна для кредитно-фі- нансової системи США, але значна кількість фінансових посередників уже працює на українському фінансовому ринку.