Грошово-кредитна політика НБУ

 

!

Однією з найважливіших регулювальних функцій, яка притаманна всім без винятку центральним банкам, є розробка та проведення високоефективної грошово-кредитної політики (ГКП) —це один із елементів економічної полі- тики держави, який являє собою сукупність заходів, спрямованих на зміну гро- шової маси в обороті обсягів кредитів, рівня відсоткових ставок та інших по- казників грошового обороту і ринку позичкових капіталів.

 

В Україні головним суб’єктом грошово-кредитної політики є Націо- нальний банк. Як передбачено конституцією України, Рада НБУ само- стійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здій- снює контроль за її проведенням.

 

Грошово-кредитна політика спрямована на досягнення стабільного економічного зростання, низького рівня інфляції та безробіття.

У зарубіжній економічній літературі грошово-кредитна політика поділяється на

«вузьку» й «широку». «Вузька» грошово-кредитна політика, на думку деяких заоке- анських та західноєвропейських економістів, забезпечує стабільність національної валюти за допомогою проведення валютних інтервенцій, змін рівня облікової став- ки, а також інших інструментів, що впливають на стан національної грошової одини- ці. «Широка» грошово-кредитна політика безпосередньо впливає на обсяг грошової маси в обороті.

Основні напрями (типи) грошово-кредитної політики, які обирає центральний банк (НБУ):

— політика грошово-кредитної рестрикції (політика «дорогих» грошей);

— політика грошово-кредитної експансії (політика «дешевих» грошей).