Еволюція та розвиток комерційних банків в Україні
Термін «банк» походить від латинського «banco» й означає «контора», «лава»,
«стіл», за яким здійснювався обмін грошей. Французьке слово «bangue» означає
«скриня», тобто вказує на функцію збереження чогось цінного.
За свідченнями істориків, перші банківські операції почали здійснюватись у Стародавньому Вавилоні, де не тільки обмінювалися гроші однієї держави на гроші іншої, а й практикувалося прийняття вкладів та видання за ними певних відсотків. Подальшого розвитку банківська справа набула в Стародавній Греції (Елладі), де ор- ганізацію банківської справи було закладено понад дві з половиною тисячі років тому в давньогрецьких містах на узбережжях Середземного, Егейського і Чорного морів. Жвава торгівля та наявність у греків власних монет підштовхнули до виникнення грошово-кредитних відносин, де останню роль відігравали «міняйли», які розуміли- ся на монетах, перевіряли їхню якість, займались обміном грошей однієї монетно- вагової системи на іншу, а пізніше приймали коротко- або довгострокові вклади.
Міняйли (або «трапедзити», від слова «trapeze» — стіл) здійснювали грошові пе- рекази в інші міста, позичали гроші під відсотки, за певну плату зберігали цінності й документи, укладали різноманітні угоди від імені свого клієнта. На кінець V ст. до н.е.
«трапедза» — лавка міняйли, перетворилась на прототип сучасного банку.
В Європі виникнення банківської справи і поява перших лихварів пов’язано з кня- зівськими дворами торговими домами пізнього середньовіччя. У ХVІ ст. з’явилися перші банківські доми — Медичі в Італії, купецькі гільдії Амстердама, Венеції, Генуї, Мілана, які створили навіть спеціалізовані банки — «жиро-банки», що здійснювали безготівкові розрахункові операції між купцями.
Банки виникають на основі товарно-грошових відносин і тому існують при різ- них суспільно-економічних формаціях. Перші подібні установи, що стали попере- дниками капіталістичних банків, виникли в кінці XVI ст. у Флоренції та Венеції на основі обмінних операцій (обмін грошей різних міст та держав) і спеціалізувались на прийманні вкладів і здійсненні безготівкових розрахунків.
Пізніше за аналогічним принципом були створені банки в Амстердамі (1605) та Гамбурзі (1618). Найважливішими функціями банків того періоду було посередни- цтво в платежах і кредитування торгівлі.
Банківська справа в сучасному вигляді зародилася в період мануфактурної стадії капіталізму, коли виникли банкірські доми, які надавали кредит промисловим і тор- говим капіталістам під помірний відсоток. Досить відомими на той час банкірськими домами були Уайльда в Англії, Ротшильда у Франції, Фуггерів у Німеччині та ін.
Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку
Перший російський банк заснований у 1733 р., коли указом було створено дер- жавний позичковий банк, який значною мірою відігравав роль казенного ломбарду.
У 1754 р. було засновано два банки: Державний зайомний банк для дворянства у Москві і Санкт-Петербурзі, для кредитування купецтва, однак ці банки швидко при- пинили свою діяльність, зіткнувшись із проблемою повернення кредиту. В 1772 р. поряд з банками з’являються спеціалізовані кредитні установи, які приймали внески до запитання і видавали позики або під заставу іпотеки (охоронні каси), або під за- ставу коштовних металів (позичкові каси). У 1769 р. у Санкт-Петербурзі та Москві було засновано Асигнаційний банк, а в 1786 р. — Державний земельний банк, почали також з’являтися інститути довгострокового іпотечного кредитування. Отже, в цей період у Росії розпочинається формування банківської системи.
В Україні початок банківської діяльності було покладено в середині ХVІІІ ст. Вона розвивалася разом зі становленням банківської системи Росії. У ті часи торгів- ля велася за готівку, а промисловість розвивалася в основному за рахунок держави. Першими позичальниками були уряд і землевласники, а в ролі кредиторів виступали одноосібні підприємці-лихварі .
Кредитна система в Україні була започаткована в 1781 р., коли Російський
Асигнаційний банк відкрив свої банківські контори в Києві, Ніжині, Харкові, а в
1782 р. — у Херсоні. У 1839 р. в Києві засновується місцева контора державного ко- мерційного банку. Указом від 31 травня 1860 р. було створено Державний банк Ро- сії, який займався емісією кредитних білетів і здійснював низку кредитних операцій, а в Україні діяли його контори: в Києві, Харкові та Одесі. Крім того, в цей період в Україні почали функціонувати великі комерційні банки (Дворянський, Селян- ський), налагоджувалась мережа ощадних установ, що акумулювали заощадження населення.
Після реформи 1861 р. в Україні було створено місцеві банки: 1864 р. — Херсон- ський земський банк, 1871 р. — Харківський земельний банк, 1868 р. — Київський приватний комерційний банк, Київський промисловий банк та Катеринославський комерційний банк, а в Одесі формується Бессарабсько-Таврійський земельний банк та ін. Усі вони видавали позики під заставу поземельної власності або нерухомості.
У радянський період правове становище банків неодноразово змінювалось. Де- кретами ВЦВК від 14 грудня 1917 р. всі банки та приватні кредитні установи було націоналізовано, а банківську справу проголошено державною монополією. У 1920 р. Україна залишилася без власної грошової одиниці і без банківської системи. Після реформ 1930–1932 рр. банківська система складалась із Державного банку СРСР, який став єдиним розрахунковим центром і займався концентрацією короткостро- кового кредитування і платіжного обігу, та чотирьох спеціалізованих банків (Пром- банк, Сільгоспбанк, Торгбанк, Цекомбанк, Зовнішньоторговельний банк).
У 1987 р. в СРСР з метою реорганізації банківської системи було проведено бан- ківську реформу: новоутворені шість банків (Держбанк СРСР, спеціалізовані банки Агропромбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк, Зовнішньоекономічний банк СРСР) підпорядковувались Раді Міністрів СРСР і од- ночасно виступали як органи державного управління та юридичні особи, займались господарською діяльністю.
В Україні в цей період існувала широка мережа установ Держбанку і Будбанку, трудових ощадних кас.
Тема 11. Комерційні банки та їхні основні операції
Фундамент нової банківської системи в Україні було закладено створенням пер- ших кооперативних комерційних банків на підставі Закону СРСР «Про кооперацію» (1988 р.). Перший кооперативний банк «Таврія» зареєстровано в 1988 р., а перший комерційний банк — Український інноваційний банк заснований у січні 1989 р. в Києві.
У ході перебудови СРСР почалося становлення комерційних банків за допомо- гою акціонування державних банків і створення нових кредитних установ на коо- перативній і акціонерній основі. На 01.04.1991 р. вже було зареєстровано 1417ко- мерційних і кооперативних банків, з яких 1175 — на території Росії, а 242 — в інших республіках, у тому числі 74комерційних банки в Україні.
|
Діюча в країні банківська система виникла на основі прийнятого Верховною Ра- дою України 20 березня 1991 р. Закону України «Про банки і банківську діяльність» та охоплює кілька періодів:
Ø перший період(1989–1991 рр.) — українські банки реєструвалися в Москві (перетворення спеціалізованих державних банків, що існували в умовах цен- тралізованої планової економіки, на комерційні);
Ø другий період(1991–1992 рр.) — починаючи з жовтня 1991 р. відбувається перереєстрація Національним банком усіх комерційних банків, які працюють на території України, по суті більшість їх мали засновників в особі міністерств та відомств;
Ø третій період(1992–1993 рр.) характеризується створенням банків «нової хвилі» із залученням значного приватного капіталу. До них належать «Аваль»,
«Інко», Відродження», «Трасбанк» та ін. Під час гіперінфляції спостерігаєть- ся масове утворення дрібних «кишенькових» банків (понад 100 банківських установ);
Ø четвертий період(1994–1996 рр.) — призупиняється інфляція та активізуєть- ся діяльність НБУ з регулювання діяльності комерційних банків, зниження рівня банківського менеджменту, а все це призвело до банкрутства окремих банків. У 1994 р. збанкрутило 12 банків, 1995 р. — 20, 1996 р. — 45 банків, а ще 60 опинилися в стані прихованого банкрутства. В цей період банківська система України перебувала в стані стагнації: скорочення розміру активів де- яких банків, спостерігається велика розбіжність у концентрації банківського капіталу, третина зареєстрованих банків не мали необхідного сплаченого ста- тутного фонду;
Ø п’ятий період(1996–2000 рр.) характеризується активною діяльністю НБУ у подоланні інфляційних процесів, створенням сприятливих умов для здій- снення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одини- ці (1996 р.) — гривні. В банківській системі спостерігаються позитивні тен- денції, вона набуває ринкового типу, в державі реєструються іноземні банки (табл. 11.1) та їхні представництва.
Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку
Таблиця 11.1