Міжбанківські об’єднання
У кредитних операціях все більшу роль відіграють міжбанківські об’єднання. Вони утворюються з метою координації дій, підвищення ефективності операцій та захисту професійних інтересів учасників цього об’єднання.
|
Банківська корпорація — це юридична особа (банк), засновниками та акціоне- рами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпорації, підвищення їхньої загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їхньою діяльністю.
Банківська холдингова група — це банківське об’єднання, до складу якого вхо- дять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має на- лежати не менше ніж 50% акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками.
Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії має належати більше ніж 50% акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фі- нансової холдингової групи.
Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку
З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональ- них та міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки (асоціації).
Банківські спілки (асоціації) не мають права займатися банківською чи підпри- ємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.
Асоціація (спілка) банків є договірним об’єднанням банків і не має права втру- чатися в діяльність банків — членів асоціації (спілки).
У світі існує велика кількість різноманітних міжбанківських об’єднань, утворен- ня яких ґрунтується як на добровільному об’єднанні самостійних банків («злиття»), так і на правах власності, контролю, централізованого управління, прямого підпоряд- кування та залежності («поглинання»).
Головні представники міжбанківських об’єднань:
· асоціативного комерційного типу — консорціуми та картелі;
· корпоративного типу — концерни та трести.
Банківський консорціум— це тимчасове об’єднання на договірній основі кіль- кох банків для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій. Головна мета консорціуму: збільшення обсягів операцій концентрацією ре- сурсів, розподіл ризиків, що дає можливість обмежити втрати для кожного учасника консорціуму в разі неплатежів позичальників.
Банківський картель— об’єднання великих банків, в основі якого лежить угода про розподіл сфер діяльності (узгодження і проведення єдиної політики при встанов- ленні відсоткових ставок та виплати дивідендів, умов кредитування тощо).
Банківський концерн— це монопольне об’єднання акціонерних банків, де вели- кий банк (головне акціонерне товариство) володіє контрольним пакетом акцій юри- дично самостійних банків (дочірніх товариств), тим самим фактично встановлює фі- нансовий контроль за їхньою діяльністю.
Банківський трест— це монопольне об’єднання банків, яке утворюється об’єднан- ням власності банків, що входять до його складу. При цьому останні втрачають юри- дичну, комерційну самостійність і підпорядковуються єдиному органу управління. На відміну від концерну, трест ґрунтується не на акціонерній, а на пайовій формі власності.
Банківські об’єднання створюються за попередньою згодою НБУ, підлягають обов’язковій реєстрації, а ліквідуються за рішенням його учасників або за ініціативи НБУ за рішенням суду. НБУ може ініціювати ліквідацію банківського об’єднання у випадку, коли його діяльність суперечить антимонопольному законодавству або за- грожує інтересам вкладників чи стабільності банківської системи.
|
У сучасних ринкових умовах банки відіграють важливу економічну роль у сус- пільстві та суттєво розширили сферу своїх основних функцій:
— мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх в капітал;
— кредитування підприємств, держави та населення;
Тема 11. Комерційні банки та їхні основні операції
— випуск кредитних засобів обігу (кредитних грошей);
— здійснення розрахунків та платежів в господарстві;
— емісійно-засновницька діяльність;
— консультування, надання економічної та фінансової інформації.
Виконуючи функцію мобілізації вільних грошових коштів і перетворюючи їх на капітал, банки акумулюють грошові доходи і заощадження у вигляді вкладів. Вкладник отримує винагороду у вигляді відсотка або наданих банком послуг. Скон- центровані у вкладах заощадження перетворюються на позиковий капітал, що вико- ристовується банками для надання кредитів підприємствам і підприємцям.
Використання кредитів забезпечує розвиток виробничих сил країни в цілому. Користувачі позик вкладають кошти в розширення виробництва, купівлю нерухо- мості, споживчих товарів. В результаті за допомогою банків заощадження перетво- рюються на капітал.
Кредитні можливості банків залежать від розмірів накопичення грошових коштів населення та збільшення власних грошових коштів підприємств. Постійне зростання цих коштів у промислово розвинутих країнах і потреба в кредитних ресурсах з боку підприємств створюють умови для розширення кредитування.
Важливе економічне значення має функція кредитування підприємств, дер- жави і населення. Пряме надання в борг вільних грошових капіталів їхніми влас- никами користувачам позик в практичному господарському житті ускладнено. Банк виступає фінансовим посередником, отримуючи грошові кошти у кінцевих кредито- рів і передаючи їх кінцевим користувачам кредитів.
Останніми роками зростає попит на кредит. Підприємствам необхідні додаткові грошові кошти для оновлення капіталу і розширення виробничих потужностей. Для задоволення попиту з боку підприємств комерційні банки розробляють нові форми кредитування, удосконалюють його механізм.
Випуск кредитних грошей є специфічною функцією, що відрізняє банки від ін- ших фінансових інститутів. Сучасний механізм грошової емісії пов’язаний з двома поняттями: банкнотна та депозитна емісія. Відповідно грошова маса виступає в го- тівковій (банківські білети та розмінна монета) і безготівковій (грошові кошти на рахунках і депозитах в комерційних банках та інших кредитних установах) формах.
Частка готівкових грошей складає в промислово розвинутих країнах близько
10%, причому спостерігається її подальше зменшення. Банкнотну емісію здійснює емісійний (центральний) банк, який має монопольне право випуску грошей. В струк- турі грошового обороту переважає безготівковий оборот, а основними емітентами грошей є не центральні, а комерційні банки.
Комерційні банки здійснюють депозитну емісію — випуск кредитних інструмен- тів обігу на основі створення банком вкладів (депозитів), які утворюються в резуль- таті видачі позик клієнту. Грошова маса збільшується, коли банки видають позики своїм клієнтам, і зменшується, коли повертаються позики, отримані від банків.
Позика, що надається клієнту, зараховується на його рахунок у банку, тобто банк створює депозит (вклад до запитання). При цьому збільшуються боргові зобов’язання банку. Власник депозиту може отримати в банку готівкові кошти в розмірі вкладу: таким чином, банк створює гроші проти вимог клієнта і відбувається збільшення гро- шей в обігу.
Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку
За наявності попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дозво- ляє розширяти грошову емісію, що підтверджує зростання грошової маси в промис- лово розвинутих країнах. Банківський кредит став однією з головних причин цього збільшення. Разом з тим економіка потребує необхідної, але не надлишкової кіль- кості грошей, тому комерційні банки функціонують в рамках обмежень, передбаче- них державою в особі центрального банку. Ці обмеження повинні регулювати процес кредитування і відповідно процес створення грошей та здійснювати контроль за цим процесом.