РІВЕНЬ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
Методи:
9 виконання вимог НБУ;
9 здійснення заходів щодо стимулювання залучення коштів;
9 підвищення якості обслуговування клієнтів;
9 використання різних видів ЦП;
9 підвищення ефективностірозміщення
Рис. 11.3. Структура ресурсів комерційного банку
Статутний капітал посідає базове місце в капіталі банку. Він формується при створенні комерційного банку за рахунок мобілізації коштів акціонерів. Інструмен- том мобілізації є випуск акцій. Розмір статутного капіталу визначається засновника- ми банку, але не може бути нижчою, ніж мінімальний рівень, установлений Націо- нальним банком України.
Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менший:
Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку
— для місцевих кооперативних банків — 1,5 млн євро;
— для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, — 5 млн євро;
— для банків, які здійснюють свою діяльність на всій території України, — 8 млн євро.
Національний банк України має право встановити, залежно від спеціалізації ко- мерційних банків, диференційований мінімальний статутний капітал на момент реє- страції банку, але не нижче від розмірів, передбачених у Законі України «Про банки і банківську діяльність». Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов’язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено.
Банк не має права без згоди НБУ зменшувати розмір регулятивного капіталу (власних коштів) нижче від мінімального встановленого рівня. Капітал банку не може бути меншим від статутного капіталу, необхідного для заснування банку.
Додатковий капітал складається з нерозкритих резервів, результатів переоцін- ки основних засобів та цінних паперів, що відображались у балансі за вартістю при- дбання, гібридних капітальних інструментів та субординованого боргу.
Гібридні капітальні інструменти є незабезпеченими зобов’язаннями, які не мо- жуть бути погашені за ініціативою власника, можуть брати участь у покритті збитків і дають можливість відстрочення відсоткових платежів, якщо рівень прибутковості банку не дає змоги здійснювати такі виплати.
Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструмен- ти, які за умовами контракту не можуть бути забрані з банку раніше ніж через 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення пре- тензій всіх інших кредиторів. Сума таких коштів, включених до капіталу, не може перевищувати 50% розміру основного капіталу.
Загальна сума капіталу, яка береться в розрахунок при обчисленні нормативів, називається регулятивним капіталом. Вона часто відрізняється від загальної суми банківського капіталу, що показується у фінансовій звітності.
Операції із залучення коштів (зобов’язання) —це сукупність заходів банків щодо мобілізації коштів на поточних, строкових, та інших рахунках клієнтів (юри- дичних і фізичних осіб). Основну суму залучених коштів становлять тимчасово віль- ні грошові капітали, що виникають на основі кругообороту промислового і торго- вельного капіталу, грошові накопичення громадських організацій суспільних фондів фінансових посередників та головне місце посідають особисті грошові накопичення населення.
|
– перед юридичними особами — 143,9 млрд грн (17,8%);
– перед фізичними особами — 213,2 млрд грн (26,4%);
– інші 449,7 млрд грн.
Залучені кошти банку можна класифікувати за різними ознаками:
а) за терміном залучення вони поділяються на кошти до запитання та залучені на певний термін (коротко-, середньо- та довгострокові);
б) за економічною природою всі залучені кошти банку (зобов’язання) поділяють на дві основні категорії: депозити та недепозитні залучені кошти;
Тема 11. Комерційні банки та їхні основні операції
в) за джерелами походження це можуть бути кошти фізичних і юридичних осіб, підприємств, фінансових інститутів, центрального банку, інших комерційних банків, бюджетні кошти тощо;
г) залежно від умов залучення коштів (вкладнику може сплачуватися фіксований чи плаваючий відсоток і т.д.).
За багатьма видами залучених ресурсів банк має здійснювати резервування ко- штів у вигляді обов’язкових резервів у центральному банку, з тим щоб захистити вкладників від можливих ризиків і втрат.
Розглянемо деякі з них.
Кошти (депозити) до запитання — розміщуються у банку на поточному рахун- ку клієнта. Вони використовуються власниками для здійснення поточних розрахун- ків з їх господарським партнерами. На вимогу клієнта кошти з його поточного рахун- ка у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів.
Кошти, залучені на певний термін (строкові депозити), — це кошти, які роз- міщені в банку на певний строк не менше ніж на один місяць і які можуть бути зня- ті після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку. Ви- лучення строкових вкладів відбувається переказуванням грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або готівкою з каси банку.
Строкові вклади підприємств — це тимчасово вільні грошові капітали, що пере- вищують необхідний мінімум платіжних засобів на поточному рахунку. Оскільки за внесками на поточні рахунки банки відсотків не платять, то їхньому власникові ви- гідніше надлишок засобів перевести на строковий вклад.
Строкові вклади більш стійкі порівняно із безстроковою частиною позикових засобів банку. Тому вони можуть бути джерелом не тільки короткострокових, а й середньо-, і довгострокових позичок, а також джерелом інвестицій у цінні папери. Відсоток, виплачуваний за строковими вкладами, залежить від терміну, на який по- міщений внесок. Чим більший термін, тим вищий відсоток.
Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках.
Важливу роль у формуванні ресурсів банків відіграють їхні позички в централь- ному банку як кредитора останньої інстанції і як регулятора грошового ринку. Таке позичання коштів може здійснюватись через участь в операціях НБУ на відкритому ринку та одержання стабілізаційного кредиту.
Операції на відкритому ринку НБУ проводить, здійснюючи короткострокове та середньострокове рефінансування банків через організацію тендерів, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит «овернайт»).
НБУ здійснює рефінансування комерційних банків через операції на відкритому ринку тільки під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб’єктів госпо- дарської діяльності і веселів Державного казначейства України.
Залучені кошти формують переважну частину ресурсів, які використовують для виконання активних операцій банків.
Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку