Фінанси міжнародних установ

 

Фінансова діяльність міжнародних організацій пов’язана з формуванням і вико- ристанням їхнього бюджету та цільових фондів. Формування доходів здійснюється насамперед за рахунок внесків країн, що входять до складу цих організацій. Викорис- тання коштів проводиться на основі затвердженого бюджету. Розглянемо фінанси провідних міжнародних організацій — ООН та ЄС.

 

Організація Об’єднаних Наційбула заснована в 1945 р. Головним завданням ООН є підтримання миру. До сфер її діяльності також входять економічні, со- ціальні та гуманітарні проблеми, права людини, охорона навколишнього при- родного середовища,

 

Діяльність ООН здійснюється через керівні органи та спеціалізовані організації. Так, питаннями миру і безпеки займаються департаменти операцій з підтримання миру, з питань роззброєння і регулювання озброєнь. Економічний напрям діяльності здійснюється через Конференцію з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Організацію про- мислового розвитку (ЮНІДО), Регіональні комісії (наприклад, Європейська еконо- мічна комісія) та ін. Соціальна і гуманітарна політика проводиться Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), Фондом ООН у галузі народонаселення (ЮНФПА), Світовою продовольчою програмою (МПП), Центром ООН з населених пунктів (ХАБІТАТ) та ін. Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) проводить значну роботу, пов’язану із забезпеченням екологічної безпеки на планеті.

Бюджет ООН формується із внесків країн. Розмір внесків визначається залежно від рівня економічного розвитку країни. В основі розрахунків лежить норматив пла- тежів, який залежить від обсягів ВНП певної країни.

Нині ООН переживає фінансову кризу, пов’язану з тим, що багато країн мають заборгованість із внесків до її бюджету. Це істотно звужує фінансові можливості ООН, ускладнює фінансування передбачених заходів.

За видатками бюджет ООН поділяється на дві частини: адміністративні та наклад- ні витрати і програмні видатки. Адміністративні та накладні видатки нині становлять

38%, програмні — 62%, Поставлено завдання скоротити адміністративні витрати до

25%, що дасть змогу вивільнені кошти спрямувати на соціально-економічні програми.

Бюджет ООН за видатками складається в розрізі окремих підрозділів та організа- цій. При цьому також виділяються адміністративні й накладні витрати та кошториси

 


Гроші та кредит: теорія і практика

 

на окремі програми, що виконуються даним підрозділом. Наприклад, у рамках ЮНІ- ДО на 1998–1999 рр. виділялися такі програми: «Зміцнення промислових потенціа- лів», «Екологічно чистий та стійкий промисловий розвиток», «Управління регіональ- ними програмами», «Управління технічним співробітництвом».

 

Європейський Союзбере свій початок від створеного в 1957 р. з метою еконо- мічної співпраці Європейського економічного співтовариства. Було сформо- вано спільний ринок капіталів, товарів і послуг, скасовано митні бар’єри, здій- снено уніфікацію податкового законодавства, створено європейську валютну систему. Розвиток інтеграційних процесів завершився проголошенням Євро- пейського Союзу, до якого входять такі країни: Франція, Голландія, Німеччи- на, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Данія, Ірландія, Великобританія, Греція, Іспанія, Португалія, Австрія, Фінляндія, Швеція, Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина, Болгарія, Румунія.

 

Бюджет ЄС формується за рахунок надходжень від країн Союзу. Усі доходи по- діляються на дві групи:

— внески країн-членів;

— доходи бюджету ЄС.

Внески кожної країни до бюджету визначаються залежно від рівня її економіч- ного розвитку, який відображається у виробленому ВНП. Специфікою бюджету ЄС як ланки міжнародних фінансів є наявність власних доходів. До них належать, по- перше, мита і сільськогосподарські податки, якими обкладаються продукти, що ім- портуються з країн, які не є членами Союзу. По-друге, важливе місце посідає податок на додану вартість, який встановлюється за єдиною для всіх країн ставкою по відно- шенню до уніфікованої в усіх країнах бази оподаткування (ставка податку не може перевищувати 1,4%). Установлено ліміт бюджету ЄС — він не може перевищувати

1,2% загального обсягу ВНП Союзу.

Видатки бюджету ЄС поділяються на адміністративні (»5%) та операційні (до

95%). Операційні видатки складаються з фінансування сільського господарства (до

50%), структурних перетворень в економіці країн Союзу, наукових досліджень і осві- ти, зовнішньої діяльності (реструктуризація економіки країн Центральної і Східної Європи та підготовка їх до вступу в ЄС, надання технічної і гуманітарної допомоги і т. ін.).

Бюджет ЄС розробляється Європейською комісією і затверджується Європей- ським парламентом. Виконує бюджет фінансове управління Європейської комісії, яке перебуває під подвійним контролем — з боку Палати аудиторів і Європарламен- ту. До складу Палати аудиторів входять 15 членів, які перевіряють надходження до- ходів і фінансування видатків.

Міжнародні фінансові відносиниявляють собою досить складну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згруповані за такими напрямами:

— взаємовідносини між суб’єктами господарювання різних країн;

— взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організа- ціями;

— взаємовідносини держави і суб’єктів господарювання з міжнародними фінан- совими інститутами.

 


Тема 12. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми співробітництва їх з україною

 

У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб’єктів — держави, підпри- ємств, громадян, — виділяються наднаціональні суб’єкти — міжнародні організації і міжнародні фінансові інститути. У зв’язку з цим цю сферу можна розподілити на дві частини:

— міжнародні фінансові відносини;

— міжнародні фінанси.

Міжнародні фінансові відносини характеризують грошові потоки між суб’єк- тами різних країн:

— підприємствами;

— урядами країн;

— підприємствами та урядами;

— громадянами та урядами.

Взаємовідносини між підприємствами складаються в процесі купівлі-продажу. З одного боку, ці взаємовідносини відображають фінанси суб’єктів господарювання. Однак, оскільки ці суб’єкти належать до різних країн, то ці взаємовідносини відо- бражають рух нових потоків між країнами. Забезпечення еквівалентності обміну до- сягається через валютне регулювання — встановлення курсу.

Відхилення курсу валют від реального співвідношення між даними валютами спричинює міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів. Міжнародна торгівля характеризується торговим балансом кожної країни. При цьому сальдо експортно- імпортних операцій характеризує приплив чи відплив валюти.

Взаємовідносини між урядами різних країн виникають у сфері державного кре- диту, коли одна країна виступає позичальником, а інша — кредитором. Аналогічний характер мають взаємовідносини з урядом певної країни юридичних і фізичних осіб інших країн. За змістом ці всі відносини належать до державного кредиту, а за напря- мом руху коштів — до міжнародних фінансових відносин,

Торговельні взаємовідносини між суб’єктами господарювання різних країн харак- теризують два грошових потоки: надходження підприємству валютних доходів від експорту товарів і послуг; оплата підприємством товарів та послуг, що імпортуються. Кредитні взаємовідносини є двосторонніми: з одного боку — надання позики пози- чальником кредитору, з іншого — погашення позики і сплата процентів.

Міжнародні фінанси відображають діяльність міжнародних організацій і фінан- сових інститутів. Це наднаціональна надбудова, яка характеризується концентраці- єю фінансових ресурсів у певних узагальнених чи цільових фондах. За своєю органі- зацією міжнародні фінанси досить схожі з державними фінансами, тільки суб’єктом виступає не держава, а міжнародна організація (інститут). Діяльність таких організа- цій, як і окремої держави, пов’язана з виконанням певних функцій, які визначаються їхніми статутами. Фінансове забезпечення виконання цих функцій здійснюється че- рез фонди, що створюються цими організаціями. Це можуть бути узагальнені фонди, наприклад бюджет ООН, і цільові — під конкретні заходи і програми.

Міжнародні організації вступають у взаємовідносини з урядами окремих країн з приводу формування бюджету чи інших фондів цих організацій. Отримані кошти використовуються на фінансування централізованих заходів, проектів і програм цих організацій, на утримання їх апарату та на фінансову допомогу окремим країнам. Таким чином, кожна країна може отримувати кошти від міжнародних організацій як у вигляді прямого фінансування (зазвичай, тільки в окремих випадках), так і в

 


Гроші та кредит: теорія і практика

 

опосередкованій формі через різні централізовані заходи, проекти і програми, які стосуються певної країни чи поширюються на неї.

Міжнародні фінансові інститути мають взаємовідносини з урядами та суб’єктами господарювання окремих країн. Взаємовідносини з урядами складаються за двома напрямами.

Перший відображає процес формування статутного капіталу за рахунок внесків окремих країн. Другий характеризує кредитні взаємовідносини — надання кредитів урядам та їх погашення і сплату відсотків.

Взаємовідносини з підприємствами мають двосторонній кредитний характер. Міжнародні фінансові інститути, здійснюючи фінансове забезпечення певних про- ектів, надають кредити окремим підприємствам, як правило, на конкурсній основі.

Міжнародні фінанси відображають світові інтеграційні процеси. Централізація певної частини фінансових ресурсів на світовому рівні забезпечує потреби світового господарства. Саме на ці потреби й спрямована діяльність міжнародних організацій та міжнародних фінансових інститутів.

Вони фінансують окремі проекти і програми, керуючись інтересами саме світово- го господарства в цілому, а не окремих країн, якими б важливими вони для цих країн не були. Звісна річ, порівняно з національними фінансовими системами міжнародні фінанси знаходяться тільки на початку свого розвитку.

Однак наростання міжнародної економічної інтеграції веде як до посилення ролі діючих організацій та інститутів, так і до створення нових. Це веде до підвищення рівня централізації фінансових ресурсів, збільшення як їх маси, так і обсягів міжна- родних фінансових потоків. Врешті-решт цей інтеграційний процес веде до створен- ня єдиної грошової одиниці, спочатку в рамках регіональних об’єднань, а в перспек- тиві, — можливо, і в усьому світі.