Сутність масштабу цін під час її еволюції
Таблиця 1.1
| Золотомонетний стандарт 1867–1922 рр. | Золотозлитковий та золотовалютний стандарт 1922–1976 рр. | Паперово-кредитний стандарт 1976 — … |
| Масштаб цін — це вагова кількість грошового металу (золота), прийнятого в певній країні за грошову одиницю (вагова кількість дорого- цінного металу в монетах) | Масштаб цін — це вагова кількість золота, що законо- давчо визначалась за одини- цю паперових грошей. Наприклад: 1 дол. США = 1,505 г зол. Фунт стерлінгів = 7,32 г зол. Відповідно встановлювався валютний паритет 1 : 4,87 | Масштаб цін — це кіль- кість товарів та послуг, які можна придбати на ринку за гроші (купівельна спромож- ність грошей) Діє система плаваючих курсів, де панівне місце в світі займає долар США – як резервна валюта світу |
|
Міра вартості — економічна функція грошей, що залежить від держави. Гроші як міра вартостей є суспільним вартісним еквівалентом, втіленням суспільно необхідної абстрактної праці і виразом вартостей товару. А це означає, що ця функція визнача- ється законом вартості.
Масштаб цін має юридичний характер, залежить від волі держави і слугує для вираження не вартості, а ціни товару. Через масштаб цін ідеальна, уявна ціна, що на- дається товару як показник величини вартості, перетворюється на прейскурантну, або ринкову, ціну, яка виражена в національній грошовій одиниці.
З розвитком світового ринкового господарства, поглибленням міжнародного роз- витку праці і формуванням інтернаціональної вартості товару функція міри вартості переростає у функцію інтернаціональної міри вартості. Це пов’язано з ускладненням специфіки суспільної праці в процесі інтернаціоналізації суспільного відтворення: національно-суспільна праця перетворюється на інтернаціонально-суспільну.
Протиріччя між поодинокою і суспільною працею отримує своє розширення на світовому ринку. Відповідно продукт національної праці отримує суспільне ви- знання на основі національної міри вартості. За допомогою інтернаціональної міри вартостей реалізується основна вимога товарного виробництва: гроші повинні забез- печувати абсолютну обмінність товару не тільки на національному, а й на світовому ринках. Завдяки цьому товари набувають порівнянності і абсолютної обмінності в межах світового господарства.
Тема 1. Сутність і функції грошей
Усе зазначене справедливе для реальних грошей. Однак у сучасних умовах стан справ докорінно змінився. На зміну повноцінній монеті реальної вартості прийшли папірці, яким передували векселі і розписки ювелірів. Сучасні кредитні гроші не ви- конують повною мірою своїх класичних функцій.
Благородний метал як загальний еквівалент виконував функцію міри вартості лише завдяки тому, що містив у собі реальну вартість. Проводячи аналогію між об- численням вартості і виміром маси головки цукру в шматках золота, К. Маркс писав, що якщо б обидва тіла не володіли масою, вони не могли б вступити в це відношення і одне з них не могло б стати виразником маси іншого. Це наочно показує, що кредитні білети не можуть бути мірою вартості так само як, скажімо, шматки паперу з написом
1, 3, 5, 10 кг — слугувати мірою маси. Тільки носій реальної вартості може виконува- ти функцію міри вартостей. Грошові знаки, які ми називаємо грошима, не володіють власною вартістю, вони можуть бути лише представниками реальної вартості, її зна- ками, але це не дає їм можливості виконувати функцію міри вартості, притаманну повноцінним грошам.
|
Гроші як засіб обігу. У функції засобу обігу гроші виконують роль посеред- ника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Процес товарного обміну з участю грошей виражається формулою Т–Г–Т. Процес товарного обігу породжує потребу в грошах як засобу обігу. Це зумовлено тим, що грошовий вираз вартості шляхом функції міри вартості ще не означає реалізації товару. Його ціна реалізується лише під час обміну товару на гроші в процесі товарно- го обігу:
Т–Г–Т.
Переміщуючи товар з рук у руки, постійно виштовхуючи його із сфери обігу, до- водячи товар до споживача, гроші безпосередньо перебувають у русі, переходять від однієї особи до іншої, пов’язуючи завдяки цьому акти обміну в єдиний процес обігу товарів. Для виконання функції засобу обігу гроші завжди повинні бути в наявності, тобто цю функцію можуть виконувати лише реально існуючі гроші. Вони повинні також володіти такими якостями, як портативність, міцність, однорідність, поділь- ність.
Суспільна праця у формі вартості здійснює особливий вид руху: товарна вар- тість перетворюється на грошову, грошова — на товарну. Обіг товарів здійснюється за допомогою грошей. Зміна форми, в процесі якої здійснюється обмін продуктами Т–Г–Т, припускає, що товар є вихідним і кінцевим пунктом процесу кругообігу това- рів. З іншого боку, включається кругообіг грошей. До тих пір поки товар зберігається
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
в руках продавця у вигляді грошей, він здійснює лише першу половину свого обігу; коли ж за ці гроші куплено товар, то гроші віддаляються від свого первісного влас- ника. Відбувається безперервне вилучення грошей з їхнього вихідного пункту Г–Т. Щоб гроші виконували функцію засобу обігу, необхідно додержуватися однієї умови: рух грошей і товарів повинен здійснюватися одночасно. Отже, функція грошей як за- собу обігу призводить до розриву обміну в часі і просторі: Т–Г–Т, той хто продав свій товар (перша частина акту Т–Г), не зобов’язаний тут же і в той самий час купувати інший товар, тобто здійснювати акт Г–Т.
Це й зумовлює необхідність в функції грошей як засобу нагромадження.
Гроші як засіб платежу. Функція засобу платежу полягає в обслуговуван- ні грошима погашення різних боргових зобов’язань між суб’єктами еконо- мічних відносин. В умовах розвинутого товарного господарства гроші як засіб платежу пов’язують між собою велику кількість товаровласників, кожний з яких купує товари в кредит. В результаті розрив в одній із ланок платіжного ланцюга призводить до руйнування всього ланцюга боргових зобов’язань і ви- никнення масових банкрутств товаровласників. Проблема неплатежів за свої- ми боргами стоїть перед підприємцями всіх країн світу. Особливо гострою вона стала в Україні в 90-х роках. Прискоренню платежів між підприємствами може сприяти розширення використання таких видів кредитних грошей, як банківський вексель, електронні гроші та кредитні картки (див. 1.2).
У сучасних умовах господарство є кредитним за своєю суттю, тому кредитні гро- ші виконують функцію — гроші як засіб обігу і платежу водночас.
Функція грошей як засобу нагромадження і заощадження. Гроші, виступа- ючи загальним еквівалентом, тобто забезпечуючи його власнику отри- мання будь-якого товару, стають загальним втіленням багатства. Тому в людей виникне прагнення до накопичення їх та заощадження. Для утворен- ня скарбів гроші вилучаються з обігу, тобто акт купівлі-продажу перериваєть- ся. Однак просте накопичення і заощадження грошей додаткового доходу власникові не приносить.
На відміну від попередніх двох функцій, гроші як засіб нагромадження повинні володіти здатністю зберігати вартість хоча б на певний період і бути реальними.
При металевому обігу ця функція виконувала економічну роль стихійного регу- лятора грошового обороту: зайві гроші направлялися в скарбниці, нестача поповню- валася за рахунок скарбів.
З розвитком товарного виробництва значення функції як засобу накопичення та заощадження зростало. Без накопичення та заощадження ставало неможливим здійснювати процесу відтворення. На відміну від простого товарного відтворення, коли гроші нагромаджувались у вигляді «мертвих скарбів», з розвитком виробни- цтва підприємцю стало невигідно зберігати гроші, їх стали направляти в оборот щоб отримати прибуток. Крім того, акумуляція тимчасово вільних коштів — необ- хідна умова кругообігу капіталу. Саме створення грошових резервів на підприєм- стві забезпечує пом’якшення порушень, що виникають у окремого господарюючого суб’єкта, а резерви в масштабі країни — відсутність диспропорцій у народному гос- подарстві.
Тема 1. Сутність і функції грошей
|
У розвинутому товарному виробництві в ролі тезавранта виступає не тільки зо- лото в зливках, а й ювелірні вироби, предмети розкоші, нерухомість, земля тощо.
Що ж стосується держави, то вона, як правило, створює золото-алмазний валют- ний резерв. При цьому її золоті запаси переважно формуються зі зливків золота, зо- лотих монет та ювелірних виробів високої художньої цінності.
Нині все нагромаджене у світі золото (за оцінками фахівців, це майже 91 тис. т), існує у трьох основних формах:
Ø Золото, яке держави зберігають у вигляді централізованих запасів у своїх каз- начейських і центральних банках (монетарне золото) у вигляді високопроб- них золотих зливків. Цей запас становить 35 тис. т. Найбільший запас золота мають США — 8,96 тис. т, Німеччина — 3 тис. т, Швейцарія — 2,6 тис. т.
США зберігає своє золото у фортеці Форт-Нокс (штат Кентуккі), а також у Вест-Пойнті (штат Нью-Йорк). Інші країни повністю або частково зберігають своє золото у США (федеральний резервний банк Нью-Йорка, сховища Ман- хеттена), там міститься золото МВФ та золото більше ніж 70 країн;
В Україні на початок нового сторіччя золотий запас становив близько 5 т.
Ø Золото, що належить приватним особам, банкам, фірмам. Це золото збері- гається як у зливках різної маси, так і у вигляді ювелірних виробів, нумізма- тичних цінностей. Усього, за підрахунками фахівців, на цю форму припадає майже 24 тис. т золота.
Ø Золото, що використовується в ювелірній та зубопротезній справах, а також в інших галузях промисловості (наприклад, в радіоелектронних приладах, по- бутовій, військовій та іншій техніці). На цю форму існування золота припадає приблизно 32 тис. т.
Виконання грошима функції засобу нагромадження є важливою передумовою розвитку кредитних відносин, за допомогою яких можна використовувати тимчасово вільні кошти, що утворюються в різних сферах господарства і населення для надання їх у позику підприємствам та організаціям інших галузей та окремим кредиторам.
Функція світових грошей. Функція світових грошей полягає в обслугову- ванні грошима міждержавних економічних відносин, пов’язаних з розра- хунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами. Появу світових грошей зумовили зовнішньоторговельні зв’язки, міжнародні кредити, надання послуг зовнішньому партнеру. Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і за- гальна матеріалізація суспільного багатства. Вони як міжнародний засіб ви- ступають при розрахунках за міжнародними балансами: якщо платежі якоїсь країни за певний період перевищують її грошові надходження від інших країн, то гроші виступають засобом платежу.
Міжнародним купівельним засобом світові гроші слугують в разі порушення рів- новаги обміну товарами та послугами між країнами, тоді їхня оплата здійснюється готівковими грошима. Як загальне втілення суспільного багатства світові гроші ви-
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
користовуються для надання позик або субсидій однією країною іншій чи при випла- ті репарацій країні-переможниці країною, що переможена. У такому випадку відбува- ється переміщення частини багатства від однієї держави до іншої в грошовій формі.
При золотому стандарті світовими грошима виступало золото як засіб регулюван- ня платіжного балансу і кредитні гроші (банкноти) окремих держав, розмінні на золото (в основному долар США та британський фунт стерлінгів). Для зміцнення національ- них грошей таких держав, як США та Великобританія, як світові гроші та за їхньою ініціативою використовувалися міжнародні валютні договори та валютні кліринги.
Вперше міжнародний валютний договір був застосований на Генуезькій конфе- ренції 1922 р. Відповідно до цього долар США та англійський фунт стерлінгів були оголошені еквівалентами золота і введені в міжнародний оборот як світові гроші. Наступні міжнародні договори були оформлені на Бретон-Вудській конференції
1944 р., яка встановила, що функція світових грошей зберігається за золотом як засо- бом кінцевих розрахунків між країнами, хоча масштаби його використання зменшу- вались. Паралельно з золотом міжнародним платіжним засобом та резервною валю- тою в міжнародному обороті визнано долар США, який прирівнювався до золота за офіційним співвідношенням 35 доларів за тройську унцію (31,1 г) і меншою мірою — фунт стерлінгів Великобританії.
Крім міжнародних валютних договорів, підписувалися регіональні валютні угоди (валютні блоки, валютні зони), які забезпечували панівне становище однієї грошової одиниці найбільш розвинутої держави в зовнішньоекономічних відносинах країн, які їх підписали. Так були створені Стерлінговий блок (1931), Доларовий блок (1933), Золотий блок (на чолі з Францією, 1933). Під час Другої світової війни і після її за- кінчення на базі валютних блоків сформувалися зони стерлінгова, доларова, фран- цузького франка, а також з’явилися зони голландського гульдена, італійської ліри, іспанської песети, південноафриканського ринда.
|
Усі наведені функції грошей являють собою прояв єдиної сутності грошей як за- гального еквівалента товарів та послуг і перебувають у тісному зв’язку та єдності. Логіч- но та історично кожна наступна функція є результатом розвитку попередніх функцій.
З усього вищезазначеного випливають три основні властивості грошей, які розкри- вають їхню сутність:
Ø гроші забезпечують загальну безпосередню обмінність — за них купується будь-який товар;
Ø гроші виражають мінову вартість товарів — через них визначається ціна то- вару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчими вартостями товарів;
Ø гроші виступають загальною матеріалізацією загального робочого часу, що втілюється в товарі.
Тема 1. Сутність і функції грошей
|
