Суб’єкти грошового обороту

Фірми —усі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні сукупного суспільного продукту й реалізації його. В результаті їхньої діяльності утворюється потік № 10 (платежі, що надходять фірмам за продані товари та послуги). Якщо фір- ми створюють інвестиційні витрати для придбання на ринку продуктів додаткових засобів виробництва, то з’являється потік № 7.

Зв’язок національної економіки зі світовим ринком не обмежується імпортом, а неминуче включає й експорт, завдяки якому частина виробленого національного продукту надходить на світовий ринок, минаючи внутрішній. Оплата експортних по- ставок фірм створює новий грошовий потік № 14, за яким у внутрішній оборот над- ходить додаткова маса грошей.

Сімейні господарства— усі сімейні господарства, які отримають грошові доходи (потік № 2). Більша їхня частина витрачається сімейними господарствами на спо- живання (за різними оцінками фахівців, витрачають українці 2/3 своїх доходів на споживання різних товарів і послуг), у зв’язку з чим оплачується закупівля продуктів на внутрішньому і на світовому ринках. Ці платежі створюють потоки № 3 і № 13. Завдяки своїм вільним коштам (заощадженням) вони є активними суб’єктами (ін- весторами) грошового та фінансового ринків (потік № 5).

Уряд— усі державні структури, які забезпечують розподіл і перерозподіл усього валового національного продукту. Він є активним споживачем товарів і послуг (потік

№ 9) та приймає рух податкових платежів від усіх суб’єктів господарської діяльності

(потік № 4).

 

Тема 2. Грошовий оборот і грошова маса

 

Фінансові посередники —суб’єкти грошового та фінансового ринків, які діють посередниками (банки, кредитні спілки, трести, інвестиційні фонди тощо), акумулю- ючи та розміщуючи вільні грошові кошти всіх суб’єктів господарювання.

Якщо вільні кошти фінансових посередників, насамперед валютні, розміщуються на світових ринках, у такий спосіб формується потік № 15, за яким відпливає грошо- вий капітал за кордон.

 

!

Через механізм урівноваження чистого імпорту відпливом грошових коштів за межі внутрішнього ринку досягається збалансування грошових потоків, які зв’язують національну економіку зі світовим ринком і, врешті-решт, збалансу- вання всього грошового обороту країни. Збалансування грошового обороту, а отже, його нормальне функціонування забезпечується вирівнюванням двох ключових потоків — національного доходу та національного продукту.

 

Та частина доходу, яка не спрямовується на придбання товарів та послуг, сплату податків, погашення боргових зобов’язань, має назву заощаджень(потік № 5). Це накопичення у вигляді готівкових коштів, вкладів у банках чи цінних паперах.

Якщо до кругообігу залучаються збереження та інвестиції, виникає два шляхи, якими кошти можуть переходити від господарських суб’єктів до ринків продуктів: прямий та непрямий. Прямий — це безпосередні витрати на споживання, непря- мий — це рух засобів через фінансові ринки. Оскільки більшість заощаджень здій- снюється населенням, а інвестицій — підприємствами, необхідний набір інструмен- тів, що забезпечує переміщення потоків у грошових коштах від перших до других. Ці механізми діють завдяки функціонуванню фінансових ринків (див. 9.1).

Завдання фінансових посередників полягає в тому, щоб спрямовувати заощад- ження від тих учасників економічних відносин, які заробляють більше, ніж витрача- ють, до тих, які витрачають більше, ніж заробляють. Найважливішими фінансовими інститутами є банки.

До аналізу кругообігу продуктів і доходів слід включати об’єкти державного сек- тора.Зв’язок державного сектора з економічною системою відбувається трьома шля- хами: через податки (потік № 4), державні закупки (потік № 9) та позики (потік № 8). Одним з основних джерел державного впливу на процес кругообігу є податково- бюджетна політика.

Зниження податків стимулює як зростання заощаджень, так і зростання спожи- вання — зростає національний продукт. Зростання обсягів державних закупок також стимулює зростання національного продукту.

 

!

Грошово-кредитна політика, під якою розуміють дії уряду, впливаючи на кіль- кість грошей, що перебувають в обігу, також є засобом державного впливу на кругообіг. Одним із джерел цього впливу є фіскальна політика. Збільшуючи чисті податки, уряд може збільшити і розміри грошових засобів, що вилуча- ються із сімейних господарств. У свою чергу, сімейні господарства в цій ситу- ації повинні зменшувати або заощадження, або видатки на споживання, чи проводити як те, так і інше. У будь-якому випадку результатом буде зменшен- ня національного продукту. Зниження чистих податків стимулює як підви- щення збережень, так і підвищення рівня споживання, позитивно впливаючи таким чином на збільшення національного продукту.

 

 

Модуль 1. Гроші та грошовий обіг

 

Заходи, що проводяться в рамках фіскальної політики, можуть також набувати форми зміни обсягів державних закупок. Підвищення державних закупок стимулює підвищення національного продукту, оскільки в результаті цього підвищуються до- ходи фірм від продажу товарів та послуг державі. Зростають і доходи сімейних госпо- дарств, якщо збільшити заробітну плату працівників, зайнятих у державному секторі чи за рахунок кількості зайнятих у ньому. Зниження обсягів державних закупок при- зводить до протилежного ефекту.

Модель кругообігу доходів і продуктів описує потік товарів та послуг, якими об- мінюються сімейні господарства і фірми, збалансований контрпотоком грошових платежів, що здійснюються при цьому обміні. Ця модель буде складніша, якщо до її елементів включити міжнародні зв’язки (імпорт-експорт товарів, позики, кредити, міжнародні закупки).

 

!

Таким чином, грошовий оборот— це процес безперервного руху засобів плате- жу в країні. Грошовий оборот включає в себе обіг грошових знаків, що передбачає їхній постійний перехід від одних фізичних чи юридичних осіб до інших. Безго- тівкові грошові знаки не перебувають в обігу, тому що кожна нова угода потре- бує нового запису на банківських рахунках. Поняття «грошовий обіг»нале- жить тільки до частини грошового обороту — готівково-грошового.