Форми грошового обороту
Грошовий оборот — це рух грошових коштів у готівковійта безготівковій фор- мах, що обслуговує реалізацію товарів, а також нетоварні платежі в народному гос- подарстві.
Залежно від виду відносин, які обслуговує грошовий оборот, його можна розпо- ділити на:
· грошово-розрахунковий оборот, який обслуговує розрахунки за товари та по-
слуги, і нетоварні зобов’язання юридичних та фізичних осіб;
· грошово-кредитний оборот, який обслуговує кредитні відносини в господар- стві;
· грошово-фінансовий оборот, що обслуговує фінансові відносини в господар- стві.
Об’єктивною основою грошового обороту є товарне виробництво, при якому то- варний світ поділяється на товари та гроші, породжуючи між ними певні протиріччя. За допомогою готівкової та безготівкової форм здійснюється процес обігу товарів, а також рух позикового та фіктивного капіталів. Звідси, залежно від форми функціо- нування грошей в обороті, виділяють готівковий грошовий оборот і безготівковий грошовий оборот.
Готівковий-грошовий оборотявляє собою сукупність платежів готівковими коштами, які використовуються при виплаті заробітної плати, пенсій, субси- дій. Населення здійснює готівкові платежі при купівлі товарів, оплаті різних видів послуг тощо.
Правове забезпечення готівкового грошового обігу тривалий час визначалося
«Порядком про ведення касових операцій у народному господарстві України» та ін-
Тема 2. Грошовий оборот і грошова маса
струкцією Національного банку України «Про організацію роботи з готівковим обо- ротом установами банків України» від 13.10.1997 р. На зміну цим нормативам банків згодом було ухвалено Постанову Національного банку України від 19.02.2001 р. Це
«Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». У ньо- му визначено порядок організації готівкових розрахунків, порядок здійснення, обліку і контролю касових операцій і т.ін.
Порядок організації готівкових розрахунків поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків і підприємств поштового зв’язку ) і фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без оформлення юридичної особи. Він обмежує розмі- ри готівкових розрахунків (не більше ніж 10 тис. грн протягом одного дня), а також визначає перелік винятків із цього положення (розрахунок за комунальні платежі, з бюджетом тощо). Це положення визначає ті документи, що супроводжують розра- хунки: товарні чеки, прибуткові та витратні ордери тощо, а також порядок об- ліку всіх первинних документів, які супроводжують видачу або надходження грошей, що здійснюється способом ведення касової книги підприємства.
Правильна організація обороту готівкових коштів впливає на розмір грошової маси, від неї залежить швидкість обертання грошей, що характеризує стабільність та стійкість грошового обігу.
Сфера використання готівкових грошей у народному господарстві обмежена по- рівняно з безготівковими розрахунками, і в основному їх використовує населення. Разом з тим кожне підприємство та організація без роботи з готівковою грошовою масою поки що обійтися не може: насамперед, це пов’язано з оплатою праці. Крім того, підприємства та організації самостійно можуть реалізовувати свою продукцію і послуги, отримуючи при цьому виручку готівкою. У межах установлених законодав- ством сум вони також можуть використовувати готівкові гроші в розрахунках між собою. Таким чином, в економіці формується готівково-грошовий обіг, який являє собою розрахунки готівковими грошима.
Оскільки емісійним центром країни є центральний банк, то він за допомогою своїх нормативних документів регулює рух готівкових грошей у країні, а комерційні банки виступають у ролі уповноважених агентів з готівково-грошового (касового) обслуговування господарюючих суб’єктів.
Згідно з установленим порядком ведення касових операцій, обов’язковими є такі основні положення:
Ø підприємства можуть мати в своїх касах готівкові гроші в межах установлено- го банком ліміту, інші гроші повинні зберігатися на рахунках у банках;
Ø за необхідності виплат готівкою заробітної плати або інших платежів підпри- ємство отримує їх у банку; при цьому готівкові гроші повинні використовува- тися суворо за цільовим призначенням;
Ø підприємства можуть отримувати готівкові кошти за наявності джерела засо- бів (вільний залишок на рахунку чи отримання кредиту);
Ø перевищення встановлених лімітів каси допускається тільки в особливих ви- падках, обумовлених у нормативних документах центрального банку (напри- клад, у дні виплати зарплати).
В Україні, як і в більшості країн, організацією та регулюванням готівкового обо- роту займається центральний банк — Національний банк України. Готівкові гроші мають значну частку і тому перспективи їх зменшення пов’язані з:
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
· стабілізацією економіки;
· підвищенням надійності банків і зростанням довіри до них з боку населення;
· розвитком ринку державних цінних паперів, орієнтованих на населення;
· запровадженням високоефективних банківських технологій у галузі розрахун- ків, зокрема національної системи електронних масових платежів за допомо- гою пластикових карток.
Значну частину грошового обороту становлять платежі підприємств за товари, роботи, послуги, які здійснюються безготівковим шляхом.
Сукупність цих платежів, що здійснюються без використання готівкових гро- шей, становить безготівковий грошовий оборот.
В Україні правова база організації безготівкових розрахунків визначається ря- дом законів, які регламентують банківську діяльність («Про банки і банківську ді- яльність», «Про Національний банк України»). Що ж стосується детальної органі- зації самих розрахунків, то вони визначаються затвердженою Національним банком України інструкцією від 29.03.2001 р. «Про безготівкові розрахунки в Україні в на- ціональній валюті».
Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями, установами можуть класифікуватися за рядом ознак:
Ø за об’єктом розрахунків або залежно від призначення платежу (платежі до бюджету, за розрахунками з фондом соціального захисту населення тощо);
Ø за місцем проведення розрахунків або характером економічних зв’язків — внутрішньодержавних чи міждержавних (якщо розрахунки здійснюються з контрагентами, які знаходяться на території інших держав);
Ø за способом платежу;
Ø гарантовані (що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонованих ко- штів) та негарантовані (які не мають гарантії платежу);
Ø шляхом списання коштів з рахунка чи шляхом заліку взаємних вимог;
Ø з відстрочкою;
Ø за способом реалізації продукції, товарів, робіт, послуг — прямі розрахунки (безпосередньо між постачальником та покупцями) та транзитні (з урахуван- ням проміжних ланок).
В основі організації безготівкових розрахунків лежать такі принципи:
1) грошові кошти господарюючих суб’єктів підлягають обов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків;
2) грошові розрахунки і платежі підприємства здійснюються, головним чином, через установи банків чи інші кредитні установи в безготівковому порядку за доку- ментами, передбаченими правилами розрахунків;
3) розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності та послуги викону- ються після відвантаження товарів або надання послуг одночасно з ними або ж у по- рядку попередньої оплати. Платежі здійснюються в порядку, передбаченому умова- ми реалізації таких товарів;
4) розрахунки за товари та послуги виконуються, як правило, за згодою платника після перевірки виконання постачальником договірних умов;
5) платежі здійснюються лише за наявності достатньої кількості коштів на ра- хунках платника; за певних умов банк може надати кредит на оплату рахунків поста-
Тема 2. Грошовий оборот і грошова маса
чальників або взяти на себе функцію платника-гаранта (поручителя) на комерційній основі (на прохання кредитоспроможного клієнта);
6) зарахування коштів на рахунок одержувача виконується, як правило, після списання відповідних сум з рахунка платника.
|
Ø по-перше, зменшуються затрати праці і відсотки, пов’язані з використан- ням готівкових грошей (карбування, друкування, перевезення, зберігання, сортування);
Ø по-друге, сприяє безперервному кругообігу коштів. Між готівково-грошо- вим та безготівковим оборотом існує тісна взаємозалежність: гроші по- стійно переходять із однієї сфери в іншу, змінюючи форму готівкових грошових знаків на депозит у банку, та навпаки. Тому безготівковий пла- тіжний оборот невід’ємний від обігу готівкових грошей і створює разом з ними єдиний грошовий оборот країни;
Ø по-трете, максимально пришвидшується оплата придбаних товарів чи по- слуг і погашення боргів, що в сукупності по країні поліпшує ділові стосун- ки між усіма суб’єктами господарювання.
Міжбанківські розрахунки.Від ефективності міжбанківських розрахунків зале- жить безперервність нормального функціонування економіки.
Банки для здійснення платежів і розрахунково-касового обслуговування клієнтів установлюють між собою відносини, які одержали назву кореспондентських відно- син.
Існує три основні види кореспондентських відносин:
— між комерційними банками і центральним банком країни;
— між комерційними банками (в тому числі банками з різних країн);
— між центральними банками різних держав.
Причому якщо два останніх види кореспондентських відносин будуються на до- бровільних засадах, то відносини між комерційними банками і центральним банком країни більш жорсткі, регламентовані. Кожний комерційний банк, як правило, пови- нен мати кореспондентський рахунок у якому-небудь відділенні центрального банку.
Кореспондентський рахунок — це рахунок, на якому відображаються розрахун- ки, які зроблені одним банком за дорученням і за рахунок іншого банку.
Кореспондентські рахунки бувають двох видів:
— рахунок «ностро» («наш рахунок у вас») — якщо банк відкриває рахунок у банку-кореспонденті;
— рахунок «лоро» («ваш рахунок у нас») — якщо в даному банку відкриваються рахунки банків-кореспондентів.
Кореспондентські відносини оформлюються укладанням кореспондентсько- го договору (угоди), в якому передбачаються порядок і умови здійснення відповід- них банківських операцій. У ході здійснення кореспондентських відносин банки- кореспонденти повідомляють один одному про здійснені операції. Для цього використовують авізо (від італ. «аvvіzо» — повідомляти) — офіційне повідомлення про виконання розрахункових операцій, направлене одним банком іншому.
В авізо, як правило, вказується його номер, дата і характер проведеної операції, сума і номер рахунка, назва платника та одержувача коштів та інші дані. Авізо
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
оформлюється на спеціальних бланках. За способом відправки авізо поділяються на поштові і телеграфні.
Техніка міжбанківських розрахунків розрізняється залежно від того, який тип кореспондентських відносин використовується — з центральним чи комерційним банком.
Міжбанківські розрахунки через центральний банк.Комерційні банки від- кривають рахунки в установах центрального банку — розрахунково-касових центрах (РКЦ). За суттю РКЦ — це підрозділ центрального банку, який відповідає за прове- дення розрахунків між банками. РКЦ створюється в містах, районних центрах.
На коррахунках комерційних банків в РКЦ зберігаються кошти банку; за суттю, цей коррахунок виконує ті самі функції, що й розрахунковий рахунок у підприєм- ства, але з урахуванням специфіки діяльності банків.
Розрахунки між самими РКЦ по операціях комерційних банків здійснюються че- рез рахунки міжфілійних оборотів (МФО), для чого кожному РКЦ надається номер по МФО. Засобом міжфіліальних розрахунків і є авізо.
Розрахунки через кореспондентські рахунки, які відкриваються в інших бан- ках. Існує також схема міжбанківських розрахунків «напряму», обминаючи РКЦ. Це прямі кореспондентські відносини, які встановлюються між комерційними банками. У всьому світі цей спосіб розрахунку використовується досить широко. Так, один з найбільших банків Німеччини — «Дойче Банк АГ» працює через мережу, яка склада- ється з чотирьох тисяч банків-кореспондентів у 184 країнах світу.
За системою прямих кореспондентських відносин здійснюється значна кількість міжнародних розрахунків. При цьому банк повинен володіти відповідною ліцензією центрального банку, яка дає право на встановлення прямих кореспондентських від- носин із закордонними банками.