Цінні папери
Пайові
Акції
Боргові
Облігації
Ощадні
Похідні
Опціони
Ф’ючерси
Казначейські зобов’язання
Векселі
Рис. 3.4. Класифікація цінних паперів
Тема 3. Грошовий ринок
Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння та, визнача- ють взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
|
|
|
| Іменні | |
| На цінному папері вказується ім’я власника та його реквізити |
Рис. 3.5. Види акцій та їхня характеристика
Паперові акції — це цінні папери, які емітуються з дотриманням певних вимог щодо їхнього оформлення і друку. Друкування акцій можуть здійснювати тільки уповноважені організації з дотриманням вимог щодо їхнього захисту від підробки. При цьому іменні акції мають найбільш надійний захист, оскільки ведеться книга ре- єстрації. Електронні акції існують у вигляді записів на файлах у комп’ютерах. Облік акцій ведеться в депозитарії.
Номінальні акції — це цінні папери, на яких позначається їхня номінальна вартість. В окремих випадках вона може не вказуватись, тобто це акція без номіналу. Платні акції — це акції, що купуються під час їхнього випуску. Преміальні акції пов’язані з ка- піталізацією нагромадженого нерозподіленого прибутку. Вони розподіляються між акціонерами пропорційно кількості придбаних ними платних акцій. Акції з вільним обігом можуть без будь-яких обмежень переходити від одного власника до іншого. Акції з обмеженим обігом або взагалі не можуть переходити до іншого власника, або тільки в обмежених, раніше визначених випадках.
Облігація — це боргове зобов’язання позичальника перед кредитором, яке оформ- ляється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного папера. Облігації поділяються на різні види залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вона випускається, умов обігу та надійності.
Залежно від емітента, тобто того, хто їх випускає, облігації поділяються на дер- жавні, місцеві, інституційні, а також корпоративні. Державні облігації випускають
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
центральні органи управління. Як правило, емітентом є Міністерство фінансів. За- лучені кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту чи на фінансування певних інвестиційних проектів. Облігації місцевих позик випускають місцеві органи управління. Інституційні облігації випускаються суб’єктами підприємницької діяль- ності, фінансовими компаніями, корпоративні — акціонерними товариствами.
Казначейські зобов’язання — це вид цінних паперів на пред’явника, які розмі- щуються серед населення виключно на добровільних засадах і які свідчать про вне- сення їхнім власником грошових засобів до бюджету й дають право на отримання фінансового доходу. Можуть бути випущені такі види казначейських зобов’язань: довгострокові (від п’яти до десяти років), середньострокові (від одного до п’яти ро- ків), короткострокові (до одного року).
Рішення про випуск довго- та середньострокових казначейських зобов’язань при- ймається урядом.
Ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування коштів. Власник сертифіката має право на одержання доходу у вигляді відсотка, розмір якого визначається банком. Банки видають сертифікати строкові та до запитання, іменні та на пред’явника.
Вексель — це письмове й безспірне зобов’язання позичальника сплатити після настання строку певну суму грошей власникові векселя. Векселі є двох видів — про- сті й переказні. Простий вексель — це письмове зобов’язання, яке позичальник видає кредитору про сплату визначеної суми грошей після настання строку. Переказний вексель є письмовим наказом кредитора позичальникові про сплату йому або тому, кого він зазначить, певної суми грошей після настання строку. Цей вексель набуває сили зобов’язання лише після того, як позичальник акцептує його. Порядок випуску та обігу векселів визначає уряд.
Приватизаційні цінні папери є різновидом державних цінних паперів. Вони надаються лише громадянам і підтверджують право їхніх власників на безкоштовне одержання в процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, а також земельного фонду.
Депозитне свідоцтво — це цінний папір, який підтверджує, що особа володіє ак- ціями однієї з іноземних корпорацій, які зберігаються в одному з банків, та має право на одержання дивідендів, а також на частку активів цієї корпорації в разі її ліквідації. Депозитні свідоцтва забезпечують доступ корпорацій на іноземні фондові ринки.
Варанти є спеціальним видом цінних паперів. Вони випускаються разом із при- вілейованими акціями та облігаціями й дають власникові право купувати прості акції за обумовленою ціною протягом обумовленого періоду. Інвестори можуть одержува- ти прибуток на різниці курсів простих акцій у разі його зростання порівняно з обу- мовленим у варанті.
Спекулятивними об’єктами фондової торгівлі є також опціони й ф’ючерси.
Опціон — це угода між партнерами, один із яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший купує його, тобто отримує право до обумовленої дати за фіксо- вану ціну придбати певну кількість акцій в особи, яка виписала опціон, або ж про- дати їх.
Ф’ючерс також є контрактом, згідно з яким особа, що уклала його, бере на себе зобов’язання після закінчення певного строку продати клієнтові відповідну кількість фінансових інструментів за обумовленою ціною.
Тема 3. Грошовий ринок
Інвестиційні сертифікати — це цінні папери, що випускаються виключно ін- вестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дають право їхньому власнику отримувати дохід у вигляді дивідендів.
Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, виступаю- чи центром торгівлі ними. Вона виконує три основні функції — посередницьку, інди- кативну та регулятивну. Сутність посередницької функціїполягає в тому, що фондо- ва біржа створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Індикативна функція фондової біржі поля- гає в оцінці вартості й привабливості цінних паперів. Регулятивна функція фондової біржі виражається в організації торгівлі цінними паперами.
|
Розмір відсотка визначається не величиною вартості, яку несуть у собі позичені гроші, а їхньою споживчою вартістю — здатністю надавати позичальнику потрібні блага. Тому розмір відсоткового платежу залежить не лише від розміру позики, а й від терміну її дії.
На грошовому ринку розрізняють кілька видів відсотків: облігаційний, банків- ський, обліковий, міжбанківський тощо.
Облігаційний відсоток — норма доходу, встановлена за цінними паперами. Він має забезпечити зацікавленість інвесторів у вкладанні грошей у цінні папери. Цей відсо- ток повинен мати вищу ставку, ніж відсоток за банківськими депозитами, оскільки останні ліквідніші, ніж цінні папери.
Банківський відсоток — узагальнена назва відсотків за операціями банків.
Депозитний відсоток — норма доходу, яку виплачують банки своїм клієнтам за їхніми депозитами.
Позиковий відсоток — норма доходу, яку стягує банк із позичальників за корис- тування позиченими коштами. Ставки позикового відсотка повинні бути вищими за ставки депозитного відсотка, оскільки за рахунок цієї різниці в ставках банки одер- жують дохід, який називається маржею, і формують свій прибуток.
Облігаційний та депозитний відсотки визначають первинну ціну, яку мають гроші на початковому етапі надходження на грошовий ринок. Їхній рівень визна- чає дохідність найбільш представницьких фінансових активів — облігацій та депо- зитів. Тому рівень ставок є найвідчутнішим стимулятором пропозиції грошей на ринку.
Наслідки зміни ставки відсотка різні й зачіпають як грошову сферу, так і реальну економіку: виробництво, інвестиційну сферу, сферу обігу тощо.
Зміни ставки відсотка впливають насамперед на попит на грошовому ринку: із зростанням ставки попит знижується, а зі зниженням — підвищується. Оскільки про- позиція грошей автоматично не веде до зміни ставки, на ринку порушується рівнова- га: при підвищенні ставки виникає надлишок грошей, що загрожує інфляцією, а при зниженні ставки — нестача грошей, що загрожує дефляцією.
Обліковий відсоток є нормою доходу, яку Центральний банк стягує із комерцій- них банків за позики, видані під заставу комерційних векселів.
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
Використання облікової ставки Центральним банком при видачі позик комер- ційним банкам, тобто на самому початку надходження грошей в обіг, перетворює її на офіційний норматив ціни грошей, на який орієнтуються всі суб’єкти грошового ринку. Тому рух ринкових ставок з усіх видів відсотка певною мірою повторює рух ставки облікового відсотка, проте повністю з ним не збігається.
Отже, Центральний банк може використовувати ставку відсотка як інструмент вирівнювання циклічних коливань — стримувати їх на стадії зростання і стимулю- вати на стадії спаду. Відсоток — важливий інструмент банківської політики, банків- ської конкуренції, і водночас важливий фактор консолідації банків у цілісну систему. Без правильного використання цього інструмента неможливо забезпечити ефектив- не функціонування банківської системи.
|