Характеристика облікового ринку та його особливості
Обліковий ринок— частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року.
Обліковий ринок виник у XIX ст. в процесі розвитку торгівлі і банківської спра- ви. Його основа — облікові і переоблікові операції банків, тобто купівля-продаж основних першокласних комерційних векселів для мобілізації коштів, отримання прибутку, інвестування, регулювання ліквідності тощо.
З кінця XIX ст. отримав розвиток ринок короткострокових казначейських вексе- лів, які викуповуються для фінансування державного боргу. Їх продають і купують із дисконтом. Поняття облікового ринку в деяких країнах поширюється також на операції з державними облігаціями, до погашення яких залишилося не більше як 5 років.
Облікові ставки значною мірою визначаються ставкою центрального банку, ос- кільки останній регулює операції грошового ринку і розмір грошової маси, що пере- бувають в обігу. Операції на обліковому ринку мають велике значення для управлін- ня державним боргом.
До інституційної структури облікового ринку входять такі елементи:
— центральний банк (в Україні — Національний банк України);
— комерційні банки;
— спеціальні кредитні інститути, кошти яких формуються за рахунок залучення онкольних кредитів і 7-денних позик банків (під цінні папери).
Велике значення на обліковому ринку мають онкольний та вексельний кредити.
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
Онкольний кредит (оп-саll credit) — короткостроковий кредит, який погашаєть- ся на першу вимогу.
Він видається під забезпечення комерційними, казначейськими й іншими вексе- лями, цінними паперами, товарами; погашається позичальником звичайно з поперед- женням за 2–7 днів. Онкольний кредит вважається найліквіднішою статею активу банку після касової готівки. Відсоткові ставки за онкольними позиками нижчі по- рівняно з іншими видами позик.
Обліковий ринок і його інститути допомагають підприємствам здійснювати фі- нансування на основі короткострокового залучення капіталу — вексельних кредитів. За допомогою комерційних векселів закуповується сировина і товари; погашаються вони за рахунок виручки від проданого готового товару. Вексельний кредит надаєть- ся здебільшого постачальникам.
Вексельний кредит — це банківська операція з урахування (дисконту) векселів і видачі позик до запитання під забезпечення векселів.
Зарахування, або дисконт, векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель з іменним індосаментом, негайно його оплачує пред’явникові, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі терміну. За достроковий платіж банк отримує з но- мінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачуєть- ся зі знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримує за цим векселем у термін платежу, називається зарахуванням, або дисконтом.
Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, прийнятнішим видом вексельного кредиту є позики, що видаються під заставу векселів. Банки можуть від- кривати клієнтам за їхньою заявою спеціальні позикові рахунки і відображати на них суму наданої позики під забезпечення прийнятих векселів. Векселі приймаються (де- понуються) при цьому не на повну вартість, а на 60–90% їхньої номінальної суми, залежно від розміру, визначеного банком конкретному клієнтові, зважаючи на його кредитоспроможність і надійність пред’явлених ним векселів.
Основними інструментами на обліковому ринку є банківські, казначейські і ко- мерційні векселі, інші види короткострокових зобов’язань.
Банківський вексель — це вексель, що засвідчує право його власника одержати і безумовне зобов’язання векселедавця сплатити при настанні обумовленого терміну визначену суму грошей особі, яка дала гроші в кредит банку. Допомагає банкам аку- мулювати гроші, а векселетримачам одержувати прибуток. Виконує функцію термі- нового депозиту (від 1 тижня до 1 року) і є засобом накопичення. Може використо- вуватися векселетримачем як застава.
Банківський вексель дає змогу вигідно розмістити капітал завдяки багаторазо- вій оборотності, а також високому вищому, ніж за депозитними вкладами. Банківські векселі можуть бути засобами платежу.
Казначейський вексель — один із видів державних цінних паперів, що засвідчує внесення їхнім власником коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами.
Це короткострокові зобов’язання держави (терміном до 12 місяців). Казначей- ські векселі випускаються на пред’явника і обертаються на ринку цінних паперів. Ви- пускають їх центральні банки за дорученням Міністерства фінансів (казначейства) за ціною, меншою від номіналу. Казначейські векселі можуть купувати комерційні
Тема 3. Грошовий ринок
банки, а також центральний банк. Широка їхня емісія приховує в собі загрозу інфля- ції, оскільки це сурогати грошей, які легко можуть перетворюватись на капітал або депозити. Для комерційних банків це високоліквідні активи, що не приносять висо- кого прибутку; вони є соло-векселями. В Україні казначейські векселі до останнього часу не застосовувалися в обігу.
Комерційний вексель — це вексель, який видається позичальником під заставу товару.
Розрізняють векселі простий і переказний. Простий вексель (соло-вексель) міс- тить просте, нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця заплатити власникові векселя після зазначеного терміну певну суму. Переказний вексель (тратта) міс- тить письмову вказівку векселетримача (трасанта), що адресована платникові (тра- сату), заплатити третій особі (ремітенту) певну суму грошей у визначений термін. Термін обороту тратти — до 90 днів. Переказний вексель повинен мати акцепт — зобов’язання платника (трасата) оплатити цей вексель (тратту) при настанні вказа- ного в ньому терміну. Акцепт оформлюється написом на векселі («Акцептований») і підписом платника. За допомогою акцепту особа, що вказана у векселі як платник, стає акцептантом, тобто головним вексельним боржником. Акцептант відповідає за оплату векселя в зазначений термін, і в разі несплати власник векселя може подати позов проти акцептанта.
Акцептовані банками векселі використовуються при наданні банками позик один одному. Можливий облік (нотація) тратти — її продаж комерційному банку до на- стання терміну платежу. При цьому необхідний аваль — гарантія платежу авалістом (в даному випадку комерційним банком) за траттою. Оформлюється аваль або га- рантійним написом («Як аваліст за ...»), або видачею окремого документа. Передача векселів здійснюється за допомогою індосаменту — передатного напису.
Банківський акцепт — згода банку на оплату платіжних документів, форма гаран- тії їхньої оплати; оформлюється банком-акцептантом у вигляді відповідного напису.
Банківські акцепти — це акцептовані комерційними банками тратти з терміном оплати, як правило, до 180 днів. Наприклад, у США ринок банківських акцептів ха- рактеризується високою активністю, а найцінніші папери придатні для переобліку в федеральних резервних банках.
Депозитний сертифікат — письмове свідоцтво комерційного банку про депо- нування грошових ресурсів, яке свідчить про право вкладника на отримання депози- ту (внеску).
Депозитні сертифікати бувають термінові і до запитання. На ринку обертаються термінові депозитні сертифікати; вони можуть бути продані вкладниками банку або дилерами з втратою відсотків або передані однією особою іншій за допомогою пере- датного напису. Як правило, депозитні сертифікати випускаються на великі суми.
Чек — складений за встановленою формою документ, який містить письмовий наказ власника рахунка в комерційному банку заплатити певну суму грошей чеко- тримачеві.
В Україні чеки використовуються для безготівкових розрахунків, а також для отримання готівки з рахунка (грошовий чек). Чеки бувають:
Ø ордерні — виписані на певну особу з обов’язковим попередженням про наказ заплатити;
Øчеки на пред’явника — без найменування отримувача;
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
Ø іменні — на певну особу.
Чекодавець, як правило, пред’являє чек у свій банк на інкасо. Чек замінює гроші в платіжному обігу, виступає в ролі кредитних грошей. Він повинен мати покриття. Обіг чеків у різних країнах регулюється законами про чеки і Женевською конвенці- єю. При обігу банківського чека не вказується, кому або за чиїм наказом необхідно платити, тобто ставиться тільки напис індосаменту. Чек може бути просто переданий іншій особі.
|