Поняття та елементи грошової системи
Грошова система— це законодавчо встановлена форма організації грошового обо- роту в країні. Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється законами, встановленими державою.
Грошова система країни формується історично, що позначається на структурі та змісті її елементів. Основні з них:
1) найменування грошової одиниці;
2) масштаб цін;
3) валютний курс;
4) види готівкових грошових знаків, які мають законну платіжну силу;
5) регламентація безготівкового обороту;
6) державний апарат, який здійснює регулювання грошового обороту.
Найменування грошової одиниці (національної валюти), як правило, виникає історично. До введення власної грошової одиниці в Україні функціонувала грошова одиниця колишнього СРСР — карбованець (рубль), сотою часткою якого була копійка. Найменування «рубль» закріпилося за грошовою одини- цею Росії порівняно пізно — в XVII ст. Становлення державної незалежності України зумовило перехід до найменування стародавньої грошової одиниці, що використовувалась у Київській Русі, — гривні1.
Масштаб цін — історично зумовлений елемент грошової системи, що визначає ваговий вміст у грошовій одиниці металу, який у відповідний період викону- вав роль грошей. Установлений державою золотий (чи срібний) вміст грошей виступав важливим елементом системи ціноутворення в країні. В умовах обі- гу паперових грошей масштаб цін втратив своє вагоме значення як елемент грошової системи. Величина вираження вартості товарів у грошовій одиниці в сучасних умовах визначається відповідно до основ формування вартості гро- шей. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грошима функції міри вартості.
Валютний курс — це співвідношення між грошовими одиницями (валютами)
різних країн.
1 Гривня як грошова й вагова одиниця Стародавньої Русі походить від найменування обруча — прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї («загривку»). Частина цього обруча (рублена грив- ня), що оберталася в ролі грошей, стала основою найменування грошової одиниці «рубль» (карбо- ванець).
Тема 4. Грошовi системи
Він являє собою своєрідну «ціну» валюти однієї країни, виражену у валютах ін- ших країн. Залежно від типу грошової системи валютний курс може визначатися ринком або встановлюватись державою в особі уповноважених нею органів.
Держава визначає види готівкових грошових знаків, що мають статус законно- го платіжного засобу на її території. До них належать банківські білети, казна- чейські білети та розмінна монета. Суттєва відмінність грошових білетів по- лягає в механізмі їхньої емісії — порядку випуску в обіг та вилучення з нього. При бюджетній емісії, яка проводиться спеціальним органом міністерства фі- нансів (казначейством), в обіг випускаються казначейські білети. Кредитна емісія обумовлює випуск банкнот. Банківські білети надходять до сфери обігу у зв’язку з видачею кредиту; його погашення зумовлює вилучення грошових знаків з обігу.
У період перебування України в складі СРСР на її території оберталися готівкові знаки всіх трьох видів. Однак відмінність банкнот від казначейських білетів фактич- но була формальною. У зв’язку з відсутністю казначейства всі грошові знаки випус- калися в обіг Держбанком СРСР. Ця різниця в найменуванні паперових грошових знаків підлягала ліквідації згідно із законодавством про банки і банківську діяльність в СРСР. Але заміна одно-, трьох- та п’ятикарбованцевих казначейських білетів зраз- ка 1961 р. не була завершена. Питання про види готівкових грошових знаків та їхню платіжність нині вирішує кожна з незалежних держав, що входили до складу колиш- нього СРСР.
Основним компонентом грошової маси в сучасних умовах є не готівкові знаки, а залишки на рахунках у банках та небанківських кредитних установах. Вони викорис- товуються для платежів шляхом перерахувань коштів з рахунка платника на рахунок їхнього одержувача. Принципи функціонування грошей, що перебувають на рахун- ках («грошей безготівкового обігу» або «електронних» в умовах проведення платежів на базі електронно-обчислювальної техніки), визначає держава через регламентацію безготівкового обороту (детальніше див. у підрозд. 4.3).
Вона включає визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо.
Операції щодо готівкових і безготівкових розрахунків здійснюють банки та не- банківські установи. Однак безпосереднє регулювання грошового обороту здійсню- ють банки, що зумовлює виділення їх як самостійного елемента грошової системи. Механізм регулювання характеризується побудовою самої банківської системи — її організацією за однорівневим чи дворівневим принципом.
Кожна держава, пристосовуючи грошову систему до своїх інтересів, визначає орган, який здійснює грошово-кредитне та валютне регулювання. Таким орга- ном, за традицією, виступає центральний банк, в Україні — Національний банк України.
|
Ø відміною офіційного золотого вмісту грошових одиниць, демонетизацією золота;
Ø переходом до нерозмінних на золото кредитних грошей, які за своєю при- родою небагато чим відрізняються від паперових грошей;
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
Ø збереженням у грошовому обігу декількох країн поряд з кредитними гро- шима паперових грошей у формі казначейських білетів;
Ø випуском банкнот в обіг з метою кредитування господарства, держави, а також приросту офіційних золотих і валютних резервів;
Ø розвитком та розширенням у грошовому обороті безготівкових розрахун- ків при одночасному скороченні готівкових;
Ø посиленням державного регулювання грошового обороту в зв’язку з по- стійним порушенням базового принципу грошової системи — відповіднос- ті кількості грошей об’єктивним потребам економічного обороту, що веде до інфляційного процесу.