Еволюція грошових систем
Грошові системи сформувалися в XVI–XVII ст. з появою та затвердженням капі- талістичного способу виробництва, хоча окремі елементи з’явилися раніше (рис. 4.1).
З розвитком товарно-грошових відносин та капіталістичного способу виробни- цтва відбуваються суттєві зміни в грошовій системі.
Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їхньою взаємодією, які зумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування грошової системи.
Як елемент господарського механізму країни грошова система відображає влас- тиву йому сукупність економічних відносин, у зв’язку з чим набувають характеру системи ринкового чи неринкового типу.
Неринкову грошову системувідрізняє наявність значних обмежень щодо функ- ціонування грошей (талони, карткові системи розподілу тощо), використання ад- міністративних методів регулювання грошового обігу (раціонування видачі грошей, лімітування кредитів тощо), розмежування сфер готівкового та безготівкового обі- гу, заборона певних грошових операцій, здійснення контролю за грошовими операці- ями юридичних осіб та громадян тощо. В такій грошовій системі фактично пору- шуються її межі як форми організації обігу грошей, а регулювання безпосередньо поширюється на зміст грошових операцій. Такий тип грошової системи властивий адміністративно-командній економіці, якою була система управління економікою колишнього СРСР. Він призводить до підриву самої природи грошей.
Грошову систему ринкового типухарактеризує вільне функціонування грошей. Зберігаються лише певні обмеження щодо проведення грошових операцій на рівні бан- ків як елемента грошової системи країни. При цьому регулювання грошового обі- гу проводиться використанням економічних методів впливу на обсяг, динаміку та структуру грошової маси.
Історично системи металевого обігу реалізувались у формі біметалізму та моно- металізму. На ранніх етапах розвитку капіталістичного виробництва грошова систе- ма, як правило, ґрунтувалася на біметалізмі.
При біметалізмі роль загального еквівалента законодавчо закріплювалася за двома металами, — як правило, золотом і сріблом. Відповідно до принципів регулювання співвідношення між золотими і срібними монетами виділяють три різновиди біметалізму:
Тема 4. Грошовi системи
Грошова система
Залежно від форми, в якій функціо- нують гроші
За регулюванням національної валютної системи
За характером економічної системи
Системи
Системи паперово-
Ринкові Неринкові
Відкриті Закриті
металевого
обігу
кредитного обігу
Паперово-грошова система
Система кредитних грошей
Подвійноївалюти
Біметалізм
«Кульгаючої» валюти
«Паралельної валюти»
Мідний
Монометалізм
Срібний
Золотомонетний стандарт
Золотий
Золотозливковий стандарт
Золотодевізний стандарт
Рис. 4.1. Типи грошових систем
· система паралельної валюти, за якої вищезазначене співвідношення встанов- люється стихійно, на ринковій основі;
· система подвійної валюти, коли таке співвідношення визначає держава;
· система «кульгаючої» валюти, за якої один з видів монет карбується в закри- тому порядку.
Монометалізм — це грошова система, за якої тільки один вид металу виконує роль грошей. Найпоширенішим в історії був золотий монометалізм. Його най- послідовнішою формою виступав золотомонетний стандарт.
Золотомонетний стандарт найбільше відповідав вимогам капіталізму періоду вільної конкуренції, допомагав розвитку виробництва, кредитної системи, світової торгівлі і вивезенню капіталу. Цей стандарт характеризується такими загальними рисами:
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
· у внутрішньому обігу країни перебуває повноцінна золота монета, а золото ви- конує всі функції грошей;
· дозволяється вільне карбування золотих монет для приватних осіб (звичайно
на монетному дворі країни);
· неповноцінні гроші, що перебувають в обігу (банкноти, металева розмінна мо- нета), вільно та необмежено обмінюються на золоті;
· допускається вільне вивезення та ввезення золота та іноземної валюти і функ- ціонування вільних ринків золота.
Функціонування золотомонетного стандарту потребувало наявності золотих запасів у центральних емісійних банках, які були резервом монетного обігу, забез- печували розмін банкнот на золото, виступали резервом світових грошей.
У роки Першої світової війни зростання бюджетних дефіцитів, покриття їх по- зиками та зростаючим випуском грошей призвели до збільшення грошової маси в обігу, яка значно перевищувала за своїм обсягом золоті запаси емісійних банків, що ставило під загрозу вільний обмін паперових грошей на золоті монети. В цей період золотомонетний стандарт припинив своє існування в країнах, що воювали, а пізніше і в більшості інших країн (крім США, де він протримався до 1933 р.): було припинено розмін банкнот на золото, заборонено вивозити його за кордон, золоті монети вий- шли з обігу і перетворилися на скарб.
Після закінчення Першої світової війни, в умовах розвитку загальної кризи капі- талізму, жодна капіталістична держава не змогла стабілізувати свою валюту на осно- ві відновлення золотомонетного стандарту.
У ході грошової реформи 1924–1929 рр. повернення до золотого стандарту було проведено у двох урізаних формах — золотозливкового і золотодевізного стандартів.
При золотозливковому стандарті, на відміну від золотомонетного, в обігу відсут- ні золоті монети та вільна їхня чеканка. Розмін банкнот, як і інших неповноцінних грошей, проводиться тільки на золоті зливки. В Англії вартість стандартного зливка масою 12,4 кг дорівнювала 1700 фунтів стерлінгів, у Франції вартість зливка 12,7 кг дорівнювала 215 тисяч франків.
В Австрії, Німеччині, Данії, Норвегії та інших країнах було встановлено золото- девізний (золотовалютний) стандарт, за якого також відсутні золоті монети та віль- на чеканка. Обмін неповноцінних грошей на золото проводився за допомогою обміну на валюту країн із золотозливковим стандартом. Так зберігався непрямий зв’язок грошових одиниць країн золотодевізного стандарту із золотом.
Стійкість курсу національної валюти підтримувалася методом девізної політики, тобто за допомогою купівлі та продажу національних грошей за іноземні залежно від того, знижується чи підвищується курс національної валюти на ринках. Таким чи- ном, при золотодевізному стандарті валюти одних країн ставилися в залежність від валют інших.
Внаслідок світової економічної кризи 1929–1933 рр. золотий стандарт було ска- совано в усіх країнах світу (у Великобританії в 1931 р., США — 1933 р., Франції —
1936 р.), і встановилася система нерозмінного банкнотного обігу.
Створення в 1944 р. Бреттон-Вудської світової валютної системи являло собою встановлення системи міждержавного золотодевізного стандарту, за суттю золо- тодоларового стандарту, для країн з вільно конвертованою валютою. Особливість золотодоларового стандарту полягала в тому, що він був установлений лише для
Тема 4. Грошовi системи
центральних банків, причому тільки одна валюта — долар США — зберігала зв’язок із золотом. У зв’язку із скороченням золотого запасу уряд США з 1971 р. офіційно закінчив продаж золота за долари, і золотодоларовий стандарт припинив своє існу- вання.
Відповідно до змісту механізму регулювання грошового обороту виділяють сис- теми паперово-грошового та кредитного обігу.
Для системи паперово-грошового обігу характерна бюджетна емісія, яка може виступати у двох формах:
1) випуск грошових білетів державним казначейством;
2) покриття бюджетного дефіциту за рахунок кредитної емісії.
В обох випадках випуск грошей визначається не потребами обороту, а величи- ною бюджетного дефіциту, що, відповідно до законів обігу паперових грошей, при- зводить до постійного знецінення їх. Регулювання грошового обороту в цих умовах потребує здійснення заходів, спрямованих на оздоровлення фінансів та збалансуван- ня бюджету.
Система кредитного обігу — це випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту. Кредитна емісія забезпечує еластичність грошового обігу, дає можливість, на відміну від бюджетної емісії, не тільки легко збільшувати, а й зменшувати кількість грошей в обігу. Це створює реальну можливість під- тримання їхньої кількості на рівні об’єктивної потреби обігу.
За загальними законами обігу грошей кредитна грошова система близька до ме- талевої. Органами регулювання грошового обігу є банки. Здійснювані ними кредитні операції (видача та погашення позик), відповідно до реальної динаміки економічних процесів, руху матеріальних цінностей, виступають передумовою балансування то- варних і грошових мас в обігу.
Грошова система України в період становлення державної незалежності була не- ринковою. Державне регулювання рівня цін в умовах економічної кризи, яка поєдна- ла падіння виробництва із значним зростанням грошової маси, спричинило розпад споживчого ринку (єдиної сфери нерегламентованих відносин купівлі-продажу) та всезагальну дефіцитність товарів. За таких умов для регулювання відносин розпо- ділу були впроваджені карткова система та інші форми раціонування. Становище ускладнювала некоординованість економічної політики незалежних республік у сфе- рі виробництва, товарообміну, грошових відносин.
Щоб захистити внутрішній ринок, в Україні було впроваджено купонну систему та регламентувалось вивезення товарів за межі держави. Реально всі ці заходи поси- лювали неринковий характер грошової системи.
Перехід до грошової системи ринкового типу потребує лібералізації економічних відносин, введення вільного ціноутворення та проведення комплексу заходів, спря- мованих на розвиток ринкових відносин: приватизації власності, сприяння розвитку підприємництва, демонополізації економіки, розвитку підприємств ринкової інфра- структури. Становлення ринкових відносин передбачає перехід до грошової системи відкритого типу: лібералізації зовнішньоекономічних відносин та введення конвер- тованості національних грошей.
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг