Конфіскаційні
o Ліміт на обмін банк- нот.
o Замороження депо- зитів.
o Припинення валютно- обмінних операцій
Неконфіска- ційні реформи
Реформи паралельного типу
Рис. 5.4. Класифікація грошових реформ
Нуліфікація — оголошення державою знецінених паперових грошових знаків недійсними. Проводиться вона за умови надзвичайно великого падіння купі- вельної спроможності грошей, коли вже недоцільний будь-який обмін їх на нові гроші і в такій крайній формі трапляється рідко. Зокрема, в кінці XVIII ст. у Франції були оголошені недійсними повністю знецінені асигнації і їх було вилучено з обігу без будь-якого відшкодування.
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
Частіше знецінені гроші вилучаються з обігу шляхом обміну на нові знаки в над- звичайно низькій пропорції, так що плата за них має суто символічне значення. Так, в СРСР у 1922–1923 рр. 1 крб. новими знаками обмінювався на 1 млн крб. старими, в
1924 р. у Німеччині 1 нова рейхсмарка — на 1 трлн старих марок, у 1944 р. в Греції —
50 млрд старих драхм на 1 нову. У всіх цих випадках по суті проводилася нуліфікація знецінених грошей, хоча за формою вона нагадувала девальвацію.
|
Девальвація — офіційне зниження державою металевого вмісту та курсу (або тільки курсу) національних грошей щодо іноземних валют або міжнародних роз- рахункових одиниць. Поки держави фіксували золотий вміст своїх валют, його зниження та зниження курсу валюти відбувалося приблизно однаково. Після скасування золотих паритетів девальвація зводилась тільки до зниження офі- ційного валютного курсу. Рівень її в обох випадках визначався рівнем знеці- нення валют, тобто новий золотий вміст і курс установлювались на рівні фак- тичної вартості валюти, яка формувалася внаслідок інфляційного знецінення.
Ревальвація — це офіційне підвищення державою золотого вмісту та валют- ного курсу або тільки валютного курсу національної валюти країни.
У першому варіанті ревальвації валют проводились в епоху вільного обміну бан- кнот на метал. Ними закінчувались зусилля держави по відновленню купівельної спроможності валюти після періоду інфляції. В результаті ревальвації, як правило, відновлювався обмін банкнот на метал за паритетом, який діяв до початку інфляції. Одночасно відновлювався і попередній курс валюти. Тому такий засіб у літературі інколи називають реставрацією.
Грошові реформи на основі ревальвації проводилися рідко, оскільки вони мож- ливі за незначного знецінення грошей та швидкого розвитку економіки і відновлення стабільності ринку. За таких умов у країні швидко розширюється товарообіг і змен- шується бюджетний дефіцит, що сприяє підвищенню вартості грошових знаків і може поступово довести її до доінфляційного рівня.
Вплив ревальвації на економіку протилежний впливові девальвації. Ревальвація вигідна для імпортерів і кредиторів. Після ревальвації дорожчає експорт, оскільки іноземні імпортери змушені давати більше власної валюти за ревальвовану, проте це погіршує конкурентоспроможність експортера. Одночасно стає дешевшим імпорт, бо для оплати імпортних товарів національної валюти потрібно менше. Кредитори, що надали позики нерезидентам у національній валюті, після її ревальвації отримують значний зиск, і ринкова ціна її в іноземній валюті зростатиме в міру ревальвації. Для населення, з одного боку, ревальвація приваблива тим, що вона спонукає зниження цін на імпортні товари і гальмує інфляцію, проте з іншого — вона призводить до змен- шення експорту, що створює реальну загрозу безробіття. Тому оцінювати ревальва- цію необхідно, виходячи з макроекономічної ситуації.
За золотого стандарту ревальвації піддавались відносно сталі валюти збіль- шенням офіційного золотого вмісту грошової одиниці. Відповідно підвищувався
Тема 5. Інфляція та грошові реформи
їхній курс щодо знецінених валют. Так, у 1973 р. німецьку марку було двічі ре- вальвовано — у березні її золотий вміст і офіційний курс було підвищено на 3%, а в червні — ще на 5,5%. Проте обмін марки на золото не відновлювався. У такий спосіб проводили ревальвацію швейцарського франка, японської єни. Необхід- ність ревальвації відносно сталих валют визначалася тим, що їх офіційний валют- ний курс і золотий вміст виявився заниженим порівняно з паритетом купівельної спроможності. Така ситуація була не вигідною для експортерів і боржників та, на- впаки, забезпечувала невиправдані доходи імпортерам і кредиторам. Щоб усунути такі «перекоси» в зовнішньоекономічних відносинах, держава підвищувала офі- ційний валютний курс.
Тепер, коли золотий вміст валют скасовано, ревальвація проявляється в підви- щення курсу національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют. Зараз кур- си валют вирівнюються за паритетом купівельної спроможності, а тому зникла по- треба у ревальвації і девальвації як елементах грошової реформи. За умов плаваючих (ринкових) валютних курсів ревальвація проявляється у тривалому (поступовому) підвищенні курсу національної валюти щодо інших валют чи міжнародних розрахун- кових одиниць.
Деномінація — укрупнення грошової одиниці без зміни її найменування, що про- водиться з метою забезпечення грошовою обороту і надання більшої повноцін- ності грошам.
Так, у 1961 р. в СРСР старі гроші були замінені на «нові» таким чином, що 1 «но- вий» рубль дорівнював 10 «старим». Завдяки деномінації вдається значно скоротити кількість грошових купюр і монет, що перебувають в обігу.
|
1. Грошові реформи формального типу, що зводяться лише до технічного аспек- ту — впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої. Обмін старих купюр на нові здійснюється у співвідношенні 1:1. Приводом до такої зміни може бути:
а) необхідність поліпшення фізичних властивостей (міцності, захисту від підроб- ки тощо) банкнот, що перебувають в обігу, зміни їхніх відносних і абсолютних роз- мірів, що може бути результатом технічного прогресу (в розумінні як можливостей випуску банкнот вищої якості, так і нових вимог до їхньої якості у зв’язку із застосу- ванням різних технічних пристроїв — банкоматів, електронних машин тощо);
б) посилення ефективної боротьби з підробкою національної валюти. Це відбува- ється в тому разі, коли в обігу перебуває велика кількість підроблених банкнот (на- приклад, накопичених за роки війни), виявлення і вилучення яких стає першочерго- вою справою;
в) необхідність зміни зовнішнього вигляду банкнот, їхнього оформлення, що мо- же зумовлюватися політичними причинами, наприклад зміною державної символіки.
Усі ці аспекти здійснення грошової реформи в основному суто формальні, не- конфіскаційні. Якщо реформа обмежується розв’язанням лише цих проблем, не за- чіпаючи більш суттєвих монетарних та економічних аспектів, її точніше називати не реформою, а обміном грошей.
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
2. Грошові реформи конфіскаційного типу, або «шокові» реформи. Такі рефор- ми передбачають здійснення комплексу явних або замаскованих заходів конфіска- ційного характеру:
— встановлення ліміту на обмін банкнот;
— замороження частки депозитів понад встановлений рівень;
— тимчасове припинення валютно-обмінних операцій.
Мета цих і подібних заходів — конфіскація незаконних доходів, відновлення со- ціальної справедливості, отримання додаткового доходу державою. Якщо реформи мають конфіскаційних характер, то встановлюються досить обмежені терміни обміну та кількісні ліміти обміну, які доповнюються вимогою декларування доходів. У цьо- му разі обмін звичайно проводиться за регресивною шкалою. До певної межі (суми) старі грошові знаки обмінюються на нові у відношенні один до одного, а далі — зі зни- жувальним коефіцієнтом. Як правило, установлюють кілька послідовних порогів об- міну і кілька значень коефіцієнтів, хоч конфіскаційні реформи можуть ґрунтуватися і на обміні старих грошей на нові з використанням знижувального коефіцієнта для сум будь-якого розміру, а не лише для тих, що перевищують певний поріг, як у пер- шому випадку. Аналогічна процедура може використовуватись і для обміну депозит- них грошей.
3. Реформи паралельного, або консервативного, типує надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця, розши- рюючи сферу свого функціонального застосування, витискує старі гроші поступово. У результаті протягом певного часу, коли в обігу перебувають дві грошові одиниці — стара й нова, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу.
Одночасне функціонування в обігу двох грошових одиниць породжує усклад- нення не лише технічного порядку. Існує реальна загроза передчасного знецінення старої грошової одиниці, сплеску спекулятивних і «тіньових» операцій. Водночас система паралельного обігу має й помітні переваги. Вона є найменш ризикованою формою грошової реформи, дає змогу уникнути заходів конфіскаційного характеру, забезпечити стабільність нової грошової одиниці навіть за браком достатнього товар- ного наповнення ринку та необхідного стабілізаційного фонду, розширює діапазон маневру грошово-кредитної політики.
|
Офіційна концепція грошової реформи ґрунтувалась на принципах «повної про- зорості» і «неконфіскаційності». На думку деяких спеціалістів, ці принципи зумови- ли некомплексність і обмеженість реформи. Також багато хто вважає, що введення гривні було більше політичним, ніж економічним.
Вона має такі властивості:
1. Багаточинникова зумовленість:
Тема 5. Інфляція та грошові реформи
— економічні причини (необхідність забезпечення економічної незалежності
України);
— політичні причини (Україна, як незалежна держава повинна була мати власні гроші й власну грошову систему).
2. Багатоцільове спрямування полягало у вирішенні трьох найважливіших зав- дань:
— створити національні гроші й грошову систему як атрибут незалежності дер- жави;
— забезпечити високий рівень стабільності національної грошової одиниці;
— сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти грошового обороту і грошового ринку.
3. Довготривалість і багатоетапність реформи. Вона тривала майже п’ять років і пройшла три етапи:
— перший етап (січень — листопад 1992 р.) — в обіг було випущено купоно- карбованець і забезпечено його функціонування;
— другий етап (листопад 1992 р. — серпень 1996 р.) — український карбованець закріпився як єдина національна валюта;
— третій етап (вересень 1996 р.), який завершився введенням в обіг постійної грошової одиниці — гривні.
| |
разів).
5. Створення в ході реформ нового механізму монетарного регулювання.
6. Особлива соціальна спрямованість реформи (вона була неконфіскаційною і про- зорою. На жаль, у ході реформи основних соціальних тягот зазнали широкі верстви населення, які втратили своїх вклади, розміщені в Ощадному банку).