КОНВЕРСІЙНІ
ФУНКЦІЇ:
ДЕПОЗИТНІ
КРЕДИТНІ
- забезпечення умов та механіз- мів для реалізації валютної політики;
- створення передумов для своє- часного здійснення міжнарод-
них платежів та сприяння розвитку зовнішньої торгівлі;
- забезпечення прибутку учас- никам валютних відносин;
- формування і урівноваження
попиту і пропозиції валюти і регулювання валютних курсів;
- диверсифікація валютних резервів
- страхування валютних резервів
Касові Форвардні Ф’ючерсні Опціонні
Арбітражні
СПОТ
Рис. 6.2. Структура валютного ринку
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
Національні валютні ринки існують у більшості країн світу. Вони обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством.
Регіональні (Міжнародні) валютні ринки сформувалися в країнах, у яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції (валютні обмеження). Такі ринки регулюються скоріше за все міждержавними угодами, домовленостями самих учас- ників цих ринків. Розміщуються вони переважно в містах із вдалим географічним положенням та з великою концентрацією транснаціональних банків, небанківських фінансових структур, комерційних компаній, яким потрібно здійснювати платежі на широких просторах світового ринку. Це, зокрема, Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Гонконг та ін.
Розвиток новітніх засобів телекомунікацій та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, здатний функціонувати практично цілодобово. Це забезпечується географічним роз- міщенням окремих ринків: з початком доби відкриваються азіатські ринки Токіо, Гон- конгу, Сінгапура, Бахрейна; після їх закриття починають працювати ринки європей- ські — Франкфурта, Парижа, Лондона, Цюріха, а під кінець їх роботи відкриваються ринки американського континенту — Нью-Йорка, Лос-Анджелеса, Чикаго тощо. Завдяки цьому кожен суб’єкт валютного ринку може в будь-який час доби купити- продати валюту, оперативно зв’язавшись із відповідним міжнародним центром ва- лютної торгівлі. Щоденні обороти світового валютного ринку перевищують декілька трильйонів доларів США і швидко збільшуються, що свідчить про величезний роз- мах валютних потоків на світовому ринку.
Специфічним міжнародним ринком валют країн Західної Європи є ринок євро- валют, де операції здійснюються у валютах цих країн, а сам ринок євровалют є од- ним із секторів євроринку. Суб’єктами ринку євровалют виступають великі та середні банки країн Західної Європи та США і деякі транснаціональні корпорації цих регіо- нів. Поглиблення інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі трансна- ціональних корпорацій, значне зростання потреб у міжнародній валюті та введення взаємної конвертованості національних валют — усі ці фактори стали об’єктивною причиною і безпосереднім стимулом виникнення і розвитку ринку євровалют. Цим самим було створено умови для масштабних і стійких валютно-фінансових зв’язків цієї групи країн.
|
Від самого початку свого виникнення (кінець 80-х років) ринок євровалют розви- вається переважно як ринок євродоларів. Європейські долари — це тимчасово вільні грошові кошти в доларах США, які розміщені організаціями і приватними особами різних країн у європейських банках і використовуються останніми для кредитних операцій. Додаток «євро-» засвідчує вихід національної валюти з під контролю на- ціональних валютних органів. Це так звані бездомні валюти. Наприклад, операції з
Тема 6. Валютний ринок і валютні системи
євродоларами, переказаними в іноземні банки за межами США або у вільній банків- ській зоні в Нью-Йорку (впроваджена з 1981 р.), не підлягають регламентації з боку країни–емітента цієї валюти — Сполучених Штатів Америки. Відповідно до додатка
«євро-»називають суми в японських єнах — євроєнамиін.
Головним джерелом ринку євродоларів виступають іноземні держави, юридичні чи фізичні особи, які зберігають долари не в США, а також транснаціональні корпора- ції із запасами готівки понад поточні потреби та офіційні резерви центральних банків.
З погляду техніки операцій ринок євродоларів відзначається високою оператив- ністю. Він складається із сотень банків-посередників, які розміщені в найбільших фі- нансових центрах Європи, насамперед у Лондоні. Завдяки значній мобільності ринок євродоларів перетворився на найбільший міжнародний валютний ринок, важливу складову сучасної світової валютної системи.
Найсуттєвішою перевагою ринку євродоларів є вища його прибутковість порів- няно з рядом національних валютних ринків. Це дає змогу з року в рік постійно роз- ширювати масштаби ринку євродоларів.
Важливим інструментом валютного ринку виступає Співтовариство всесвіт- ніх міжбанківських фінансових телекомунікацій (СВІФТ), яке було створено в
1973 р. 239 банками 15 країн. У системі СВІФТ бере участь понад 3000 банків із 80 країн (США, Канада, країни Західної Європи та деякі країни Східної Європи). Між- народні центри розрахунків цієї системи містяться в Голландії, Бельгії, США. Для банків — учасників системи СВІФТ були розроблені міжнародні стандарти, які сис- тематизують різні вимоги до інформації, призначеної для електронного оброблення. У більшості країн, банки яких беруть участь у системі, створено національні пункти, через які замовлення передаються в міжнародні розрахункові центри, а через їх по- середництво національні пункти, в свою чергу, пов’язані один з одним. Саме завдяки цьому процес передачі інформації при здійсненні розрахунків скоротився до мініму- му (від 1 год. до 20 хв.).
У березні 1993 р. Україна стала 92-ю державою, яка увійшла до системи СВІФТ і представлена в цій системі 10 українськими банками. Вступний внесок для кожного банку — 55 тис. дол. США, а перший внесок українських банків становив 250 тис. дол. США.
Валютний ринок можна класифікувати за характером операцій:ринок конверсій- них операцій, ринок депозитно-кредитних операцій;
Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку купівля-продаж здійснюється в тра- диційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновели- ких цінностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку склада- ються умови для формування зовнішньої ціни грошей — їх валютного курсу.
Ринок депозитно-кредитних операцій — це досить специфічний сектор ва- лютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій, на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді відсотка.
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
Валютний ринок виконує певні функції, в яких виявляється його призначення й економічна роль. Основні його функції:
— забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;
— створення суб’єктами валютних відносин передумов для своєчасного здійснен- ня міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та спри- яння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;
— забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;
— формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання ва- лютного курсу;
— страхування валютних ризиків;
— диверсифікація валютних резервів, банків, підприємств, держав, регулювання валютних ресурсів.
Названі функції реалізуються через виконання суб’єктами ринку широкого кола валютних операцій (рис. 6.3).
Валютний ринок
Операції валютного ринку
Конверсійні
Депозитні
Кредитні
Касові
До запитання
Короткострокові
Форвардні
Короткострокові
Середньострокові
Ф’ючерсні
Строкові
Довгострокові
Опціонні
Своп
Арбітражні
Рис. 6.3. Класифікація операцій валютного ринку
Тема 6. Валютний ринок і валютні системи
Касові операції полягають у купівлі-продажу валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладення угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання. Такі угоди можуть передбачати поставку валюти в той самий день, проте найчастіше — на другий робочий день. Ця остання угода на- зивається «спот», а касові операції на цій умові — «операції спот». Вони да- ють можливість їхнім учасникам оперативно задовольнити свої потреби у ва- люті на вигідних умовах.
Строкові валютні операції полягають у купівлі-продажу валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочих дня. Ці операції, у свою чергу, поділяються на кілька видів залежно від механізму їх здійснення: фор- вардні, ф’ючерсні, опціонні та їхні похідні.
Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони оформляються стан- дартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об’єктом купівлі-продажу на валютних ринках. Ці документи називаються валютними деривативами. До них належать передусім форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони.
Строкові операції на валютних ринках з’явилися порівняно недавно (в 70–80-ті роки ХХ ст.) і розвиваються дуже швидко. Це зумовлено насамперед частими і значни- ми коливаннями валютних курсів і пов’язаними з ними суттєвими валютними ризика- ми. Строкові операції дають можливість, з одного боку, застрахуватися від валютних ризиків, а з іншого — одержати додатковий дохід завдяки спекулятивним діям.
Форвардні операції — це різновид строкових операцій, що полягає в купівлі- продажу валюти між двома суб’єктами з наступним передаванням її в обумов- лений строк і за курсом, визначеним у момент укладення контракту. У фор- вардних контрактах строки передавання валюти звичайно визначаються в 1, 2,
3, 6 та 12 місяців. При їх підписанні ніякі аванси, задатки тощо не допускаються.
Найскладнішим моментом такого контракту є визначення курсу майбутнього платежу, тобто форвардного курсу. Цей курс складається з курсу спот, тобто фактич- но діючого на момент укладення контракту, і надбавок чи знижок, пов’язаних з різ- ницею в банківських відсоткових ставках у країнах, валюти яких обмінюються. Ця різниця називається форвардною маржею. Пов’язана вона з тим, що якби учасники контракту поклали відповідні суми валюти у свої банки, то до моменту використання їх для платежу за контрактом вони одержали б різні суми доходів.
Ф’ючерсні операції — це теж різновид строкових операцій, у яких два контр- агенти зобов’язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладення угоди (купівлі-продажу ф’ючерс- ного контракту).
Відмінності їх від форвардних операцій зводяться до такого: вони здійснюють- ся тільки на біржах, під їх контролем, а форма й умови контрактів чітко уніфікова- ні (біржа строго визначає вид валюти, що продається, обсяг операції, строк оплати, курс). Розрахунки щодо купівлі-продажу ф’ючерсних контрактів здійснюються че- рез розрахункову палату біржі, яка гарантує своєчасність і повноту платежів. До остаточної оплати ф’ючерсного контракту він може перепродаватися на біржі, тобто сам є об’єктом валютних операцій. З кожним наступним продажем ціна його буде
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
уточнюватися і наближатися до реальної ціни, за якою продаватиметься валюта в мо- мент погашення ф’ючерсу.
Завдяки цим особливостям ціна та інші умови ф’ючерсних контрактів прозорі для всіх учасників ринку. Кожна біржа встановлює свій перелік валют, які продаються- купуються, і стандартні суми контрактів, які визначаються десятками і сотнями тисяч, а то й мільйонами одиниць відповідної валюти. Тому в торгівлі валютними ф’ючерсами звичайно беруть участь великі банки або інші потужні фінансові структури.
Ціна валютного ф’ючерсу визначається за тією самою схемою, що й ціна форвард- ного контракту, тобто з урахуванням різниці у відсоткових ставках двох валют, що обмінюються. Ф’ючерсні операції широко застосовуються з метою страхування від валютних ризиків, тобто для хеджування, а також з метою одержання додаткового прибутку, тобто для спекуляції.
Опціонні операції — це різновид строкових операцій, за яких між учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (але не обов’язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк (чи про- тягом певного строку) і за узгодженим сторонами курсом. Така угода назива- ється опціоном.
У цій операції важливо розрізняти продавця опціону і покупця (власника), оскіль- ки останньому належить право реалізації опціону. Якщо при настанні строку опціону власнику буде вигідно його реалізувати, то він вимагатиме від продавця опціону ку- пити чи продати відповідну суму валюти, й останній зобов’язаний це зробити. Якщо власникові опціону не вигідно його реалізувати (наприклад, поточний курс на ринку вищий від передбаченого в опціоні), то він відмовиться від реалізації опціону, про що повинен повідомити продавцеві, й останній зобов’язаний погодитися з цим рішенням.
Крім цих операцій, на практиці застосовується цілий ряд похідних від них валютних операцій. До таких операцій можна віднести валютні свопи, арбітражні операції та ін.
Валютний своп — це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну й ту саму валюту. Наприклад, на умовах спот долари США негайно продаються. А на умовах форварду у того самого контрагента долари купуються з поставкою через певний строк і за домовленим курсом. Валютний своп забезпечує зво- ротний рух валютного потоку, що дає можливість ефективно використовува- ти його в спекулятивних цілях, для хеджування валютними ризиками та управління валютною позицією банку.
Валютний арбітраж — це комбінація з кількох операцій з купівлі та продажу двох чи кількох валют за різними курсами з метою одержання додаткового до- ходу. Це типова спекулятивна операція, розрахована на дохід завдяки різниці в курсах на одному й тому самому ринку, але в різні строки (часовий арбітраж), або в один і той самий час, але на різних ринках (просторовий арбітраж).
У міру розвитку сучасних систем телекомунікацій створюються передумови для вирівнювання курсів валют на різних міжнародних ринках, завдяки чому зменшу- ються можливості для просторового арбітражу. Зате перехід більшості країн до пла- ваючих валютних курсів, які часто змінюються в часі, створює сприятливі умови для розвитку часового арбітражу.
Тема 6. Валютний ринок і валютні системи
Широкий асортимент валютних операцій, високе технологічне й організа- ційне забезпечення їх виконання створюють усім суб’єктам валютного ринку сприятливі умови для досягнення таких цілей: забезпечення ліквідності, при- бутковості і керованості валютними ризиками. Тому прискорений розвиток ва- лютного ринку — одне з актуальних завдань країн з перехідними економіками, в тому числі й України. Проте в Україні валютний ринок формується надто по- вільно, асортимент валютних операцій на ньому обмежений переважно касовими операціями. Після припинення в 2000 р. діяльності Української міжбанківської валютної біржі розвиток більшості строкових валютних операцій втратив поки що перспективу.