Формування валютної системи України

 

Формування валютної системи в Україні безпосередньо пов’язане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки. В умовах колишньо- го СРСР в Україні існувала державна монополія на зовнішньоторговельну діяльність і державна валютна монополія. Валютний ринок був представлений Держбанком та

 

Модуль 1. Гроші та грошовий обіг

 

Зовнішекономбанком (ЗЕБ) СРСР. Функції регулювання валютних надходжень від реалізації продукції виконували такі державні органи, як Держплан, Держбанк, Мі- ністерство фінансів.

 

Валютна система України починає своє формування одночасно з на- ціональної грошової системи, складовою якої вона є. В Законі України

«Про банки і банківську діяльність», ухваленому 1991 р., були сфор- мовані деякі правові норми щодо організації валютного регулюванняі контролю в Україні: установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті; дозволено НБУ ку- пувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах; зобов’язано НБУ організувати накопи- чення та зберігання золотовалютних резервів. Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання кра- їни, що започаткували перший етапрозбудови валютної системи.

 

У 1992 р. за пропозицією НБУ почалися створення резервів та розроблення меха- нізму для підтримки валютного курсу національної валюти. Характерною рисою цього періоду стало становлення валютного ринкута прийняття Верховною Радою України Постанови «Про формування валютних фондів України в 1992 р.» від 5 лютого 1992 р. та створення в жовтні 1992 р. валютної біржі при НБУ. Перші торги на біржі, засно- вниками якої стали більше ніж 40 комерційних банків, почалися в листопаді 1992 р.

 

!

Практична розбудова власної валютної системи України починається з вихо- дом з рублевої зони, проголошеним Указом Президента України «Про рефор- му грошової системи України» від 16 листопада 1992 р. Цим указом було ви- значено статус рубля як іноземної валюти й упорядковане використання іноземної валюти на території України.

 

Головною ознакою подальшого розвиткувалютної системи в Україні в 1993 р. стало запровадження елементів валютного регулювання. З прийняттям низки декре- тів Кабінету Міністрів, зокрема, 19 лютого 1993 р. Кабінет Міністрів прийняв Декрет

«Про систему валютного регулювання, і валютного контролю», 8 липня 1993 р. була створена Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), головною метою ді- яльності якої було упорядкування операцій з купівлі-продажу іноземної валюти упо- вноваженими банками та подання пропозицій щодо курсоутворення.

Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольова- ної кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутності як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблем, пов’язаних з використанням «тимчасової» валюти — карбованця призвели до різкого падіння курсу карбованця щодо іноземних валют.

Внаслідок цього урядова (валютна) політика з 12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної мо- нополії та було вжито ряд обмежувальних і фіскальних заходів:

— впровадження фіксованого валютного курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше — 12610 крб. за 1 дол. США), різке зменшення обсягів операцій на валютній біржі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності;

 

Тема 6. Валютний ринок і валютні системи

 

— впровадження аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративне встановленим курсом до іноземних валют через «тендерний комітет»;

— зменшення з 90 до 30 днів терміну повернення в країну валютної виручки екс- портерів та збільшення від 0,3 до 1% пені за кожний день прострочення при порушенні цих термінів та інших.

В результаті зазначених заходів гальмувався експорт з України та стимулювався імпорт, що призвело до зменшення валютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну валюту.

Удосконалення системи заходів щодо валютного регулювання протягом остан- нього періоду (кінець 1994 — серпень 1996) сприяли позитивним тенденціям, які ви- значилися на валютному ринку в Україні:

— значно зросла роль УМВБ як центру проведення валютних операцій, активі- зувалися валютні операції не тільки на біржовому, а й на позабіржовому ва- лютному ринках;

— змінилося співвідношення між попитом та пропозицією іноземних валют на користь останньої та стабілізувався курс українського карбованця щодо клю- чових іноземних валют;

— НБУ спромігся без залучення 1,5 млрд дол. США, які обіцяв надати МВФ як кредит розширеного фінансування (ЕРР), створити значні валютні резерви в іноземній валюті;

— було розроблено систему заходів, які вплинули на переведення коштів з валют- ного та кредитного ринків на ринок державних цінних паперів. Так, за даними НБУ передплата на ОДВЗ тільки нерезидентами досягла 300–370 млн грн.

Усі ці фактори разом з повним контролем НБУ над фінансовою ситуацією в кра- їні, різким зниженням темпів інфляції створювали сприятливі передумови для про- ведення грошової реформи а Україні, яка й була здійснена у вересні 1996 р. після випуску в обіг гривні(третій етапформування валютної системи України).

Основними заходами і результатами цього етапу були:

— остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2000 р. — введено вільне плавання;

— введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних над- ходжень;

— певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах;

— подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями;

— приєднання України (у травні 1997 р.) до VIII Статті Статуту МВФ, що озна- чало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними опера- ціями.

 

!

Отже, як організаційно-правове явище національна валютна система склада- ється з цілого ряду елементів. Основні з них:

— назва, купюрність та характер емісії національної валюти. В Україні на- ціональна валюта називається гривнею;

 

Модуль 1. Гроші та грошовий обіг

 

— ступінь конвертованості національної валюти. Українська національна ва- люта гривня є частково вільно конвертованою;

— режим курсу національної валюти. Законодавче визначення режиму валют- ного курсу Верховна Рада України поклала на Кабінет Міністрів та НБУ;

— режим використання іноземної валюти на національній території в загаль- ному економічному обороті. Звичайно цей режим зводиться до повної за- борони, або до заборони з деякими винятками для окремих видів платежів;

— режим формування і використання державних золотовалютних резервів.

Він установлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявлятися двояко;

— режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні. Якщо економіка розба- лансована, національні гроші не стабільні, в країні вводяться певні заборо- ни, обмеження, лімітування тощо на операції з іноземною валютою. Так, в Україні в період загострення економічної і фінансової кризи було введено обмеження на відкриття юридичними особами рахунків в іноземних бан- ках і заборонено переведення на них інвалюти;

— регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних мета- лів. Нормативними актами визначається в Україні порядок функціонуван- ня біржового ринку, міжбанківського валютного ринку; центральний банк здійснює ліцензування діяльності комерційних банків з валютних опера- цій, видає дозволи юридичним особам-резидентам на відкриття рахунків в іноземних банках, контролює надходження виручки експортерів у країну. Регламентується режим поточних і строкових вкладів в іноземній валю- ті. До 1998 р. в Україні не дозволялося здійснювати на ринку операції з дорогоцінними металами;

— регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних від- носин. Нормативними актами України чітко регламентується: порядок відкриття в наших банках кореспондентських рахунків іноземних банків і, навпаки, порядок здійснення платежів за окремими видами комерційних операцій та форм розрахунків; порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичними особами тощо;

— визначення національних органів, на які покладається про ведення валютної політики, їхніх прав та обов’язків у цій сфері. Такими органами в Україні є:

· Кабінет Міністрів України;

· Національний банк України;

· Державна податкова адміністрація;

· Державний митний комітет;

· Міністерство зв’язку України.

Зазначені державні органи та комерційні банки створюють інфраструктуру ва- лютної системи, в центрі якої міститься НБУ як орган державного валютного регу- лювання і контролю.

У цілому можна констатувати, що поступово, з подоланням кризових явищ і по- ступовим піднесенням у нашій економіці сформувалась незалежна, ринкова та ефек- тивна валютна система.

 

 

Тема 6. Валютний ринок і валютні системи

 

 

ПРАКТИКУМ