Кількісна теорія грошей
|
Період її зародження датується XVI ст., коли бурхливе зростання товарних цін у Європі наполегливо потребувало пояснення причин цього явища. Крім того, це був період панування в економічних трактатах ідей меркантилізму з його благоговійною вірою в особливі властивості благородних металів як важливого елемента суспільно- го багатства.
Найбільш розповсюджений у ХVIII–ХІХ ст. варіант кількісної теорії стверджу- вав, що за умови «незмінності інших умов» рівень товарних цін у середньому зміню- ється пропорційно зміні кількості грошей. Це положення спочатку застосовувалося до металевих (золотих та срібних), а після виходу праць Д. Рікардо — і до паперових (нерозмінних) грошей. Кількісна теорія включає, як правило, два базисних поло- ження:
Ø постулат причинності (ціни залежать від кількості грошей);
Ø постулат пропорційності (ціни змінюються пропорційно зміні кількості гро- шей).
У період свого зародження кількісна теорія не претендувала на пояснення при- чин зміни цін. Її головним завданням було обґрунтування погляду, що гроші прин- ципово відрізняються від інших представників товарного світу завдяки відсутності в них внутрішньої вартості. І лише з часом у кількісній теорії почала домінувати теза про зв’язок стану грошового обігу з динамікою цін.
Першим, хто висловив припущення про залежність рівня цін від кількості благо- родних металів, був французький філософ Жан Боден. У своєму трактаті «Відповіді на парадокси де Мальструа» він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма чинниками, проте основним серед них є збільшення кількості золота й срі- бла. Однак він не висував твердження про пряму, а тим більше пропорційну залеж- ність між зміною кількості грошей та зміною цін.
Інші економісти ХVІ–ХVІІ ст., розробляючи цю ідею, поступово перетворили її у прямолінійний і механічний варіант кількісної теорії, що обмежувався трьома по- стулатами.
Таким чином, для ранньої кількісної теорії були характерні три постулати:
Ø причинності (ціни залежать від маси грошей);
Øпропорційності (ціни змінюються пропорційно кількості грошей);
Тема 7. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм
Ø універсальності (зміни кількості грошей чинять однаковий вплив на ціни всіх товарів).
Окремі положення цієї теорії в загальних засадах сформулював Дж. Локк (1632–
1704). У більш розробленій формі вона викладена Дж. Вандерлінтом (1680–1740), Ш. Монтеск’є (1689–1755) і Д. Юмом (1711–1776). Прихильником кількісної теорії був і Д. Рікардо (1772–1823).
У період становлення капіталістичних відносин основні ідеї кількісної теорії сформулював англійський економіст Д. Юм.У нарисі «Про гроші» (1752) він ви- сунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається «постулатом однорідності»: подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня всіх цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносних мінових співвідношень окремих товарів. Своїм постулатом «однорідності» Д. Юм дав поштовх до формуван- ня концепції «нейтральності грошей» у ринковій економіці та екзогенного характеру зміни грошової маси в обігу.
Він висунув ідею про представницький характер цінності грошей, згідно з якою:
Ø гроші вступають в обіг без власної цінності, а набувають її в обігу внаслідок обміну певної маси грошей на певну масу товарів;
Ø сформована в обігу цінність грошей визначається цінністю товарів, що реалі- зовані, і є суто умовною, а величина її залежить від кількості грошей в обігу: чим вона більша, тим менша маса товарної цінності припадатиме на одну гро- шову одиницю.
Між тим очевидно, що в міру розвитку форм грошей структура грошової маси стає далеко не однорідною, оскільки включає не тільки готівкові гроші, а й банківські вклади. По-різному реагують на збільшення грошової маси й ціни на різні групи то- варів, які зростають нерівномірно.
Подальший розвиток кількісної теорії грошей пов’язаний з включенням у неї апарату економетричного аналізу і елементів мікроекономічної теорії ціни. Суттєвий внесок до модернізації кількісної теорії вніс І. Фішер(1867–1947) — видатний пред- ставник математичної школи в сучасній економічній теорії, один із творців і перший президент Міжнародного економічного товариства (1931–1933). У праці «Купівель- на сила грошей, її визначення і відношення до кредиту, відсотків і криз» (1911) він намагався формалізувати залежність між масою грошей і рівнем товарних цін. Мате- матично рівняння обміну можна представити у вигляді формули
МV = РQ,
де, М (mоney) — середня кількість грошей, що перебувають в обігу в певному суспіль- стві протягом року;
V (vеlосіtу) — середня кількість оборотів грошей у їхньому обміні на блага;
Р (рrіcе) — середня продажна ціна кожного окремого товару, що купується в пев- ному суспільстві;
Q (quantity) — сукупна кількість товарів.
Формула Фішера є некоректною для умов золотомонетного стандарту, оскільки ігнорує внутрішню вартість грошей. Однак при обігу паперових грошей, нерозмінних на золото, вона набуває певного раціонального змісту. В цих умовах зміна грошової маси впливає на рівень товарних цін (хоч, звичайно, І. Фішер певною мірою ідеалізу- вав ціновий механізм, тому що мав на увазі абсолютну еластичність цін).
Модуль 1. Гроші та грошовий обіг
Фішер, як і інші «неокласики», відштовхувався від моделі досконалої конкурен- ції і поширював свої висновки на економіку, в якій існували монополії, і ціни вже зна- чною мірі втратили еластичність. У концепції Фішера є й інші недоліки, характерні для кількісної теорії, зокрема перебільшення впливу грошей на товарні ціни. З його формули випливає, що грошова маса виконує активну роль, а ціни — пасивну. У Фі- шера лише грошова маса виступає як незалежна змінна, тоді як у дійсності має місце відповідний взаємозв’язок. В умовах монополістичного ціноутворення зростання то- варних цін нерідко є причиною розширення грошового обороту.
Фішер та його послідовники прагнули пояснити, що швидкість обігу грошей (V) і рівень виробництва (Q) не залежать від кількості грошей (М) та рівня цін (Р). Швидкість обігу грошей, з їхньої точки зору, залежить насамперед від демографічних (щільність, густота населення тощо) і техніко-економічних (суспільний поділ праці, наявність природних ресурсів, розвиток транспорту тощо) параметрів.
Отже, І. Фішер повністю залишився на позиціях класичної кількісної теорії і справедливо вважається одним із найортодоксальніших її представників. Він найпо- вніше за допомогою математичного методу виразив сутність цієї теорії. Тим самим він підготував методологічну базу для науково достовірної критики кількісної теорії.