Кембриджський варіант кількісної теорії грошей

Кембриджська версія виникла на початку ХХ ст. Її засновниками і прихиль- никами стали відомі англійські економісти А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон, Дж. М. Кейнс (у своїх ранніх працях) та ін. Найповніше ця версія викладена у працях А. Пігу. Він визнав, що гроші виконують не лише функції засобу обігу і платежу, а й засобу нагромадження.

Подібно І. Фішеру, представники кембриджської школи відстоювали тезу про вплив зміни маси грошей на рівень цін. Проте, на відміну від нього, їхній підхід до про- блеми був не макро-, а мікроекономічний і стосувався насамперед попиту на гроші. На перший план висувається попит на гроші, який розглядається поза обігом у вигляді касових залишків в окремих осіб і підприємств. Акцентується увага на індивідуальних капіталах і поведінці їхніх власників, тобто «мотивації», що змушує окремих суб’єктів утримувати в себе певний запас грошей. До «касових залишків» належать готівкові гро- ші і залишки на поточних рахунках. Цю тенденцію до зберігання грошей прихильники теорії пояснювали двома мотивами: формування фонду засобів обігу та необхідністю утворити резерви на покриття непередбачених потреб. Тому А. Пігу визначає кількість грошей як суму касової готівки населення і підприємств, що представлено формулою

М = k ´ Р ´ Q,

де М — кількість грошей, грошових одиниць, що становлять касовий залишок гро- шей у суб’єктів економічного життя.

Р — середня ціна одиниці виробленої продукції;

Q — загальна величина виробництва продукції у фізичному виразі за певний пе- ріод;

k — коефіцієнт заощадження («кембриджський», «коефіцієнт Маршалла»), який визначає співвідношення між номінальними доходами і тією часткою грошей, що становить касові залишки (частина річного доходу, яку суб’єкти зберігають у ліквід- ній формі). Він за своєю величиною і значенням дорівнює зворотному значенню по- казника (V) І.Фішера, а саме k =1/V;

 

Тема 7. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

 

(k ´Р ´Q) — попит на гроші.

Теорією грошей економічний ефект касових залишків пов’язується з визначен- ням їхнього впливу на попит товарів і послу, що формується в економіці. Вважається, що попит на товари залежить не лише від номінальних цін та наявного запасу гро- шей, а й від реальної вартості касових залишків. На відміну від «рівняння обміну» І. Фішера (де М — це кількість грошей що практично обслуговує потреби товарного обігу), у формулі «кембриджського рівняння» показник М — це величина всього по- питу на гроші як касові залишки.