Найбільш характерні та розповсюджені види дефектів та руйнувань наявність гнутих (непрямолінійних) елементів покриття, з’єднань, ригелів стінового огородження;
наявність розірваних болтів або зварювальних швів у вузлах з’єднання елементів;
наявність значних зазорів між фланцями елементів, що з’єднуються, та опорними поверхнями вузлових елементів;
непровар швів кріплення фланців до поясних та стержньових елементів
покриття із ферм або просторових структур:
наявність слідів корозії на стержньових та вузлових елементах;
наявність тріщин, вирізів, виривів на фасонних елементах у вузлах з’єднання стержньових ферм та опорних вузлів;
наявність зміщення, перекосу або провисання опорних вузлів;
деформування окремих елементів, місцеві прогини на поличках;
перекіс фланців або опорних майданчиків по відношенню до прикріплених елементів;
розбіжність між фактичною та прийнятою в проекті розрахунково конструктивною схемою - наявність непередбачених проектом кріплень та з’єднань;
пропущені та невстановлені зварювальні або болтові з’єднання при кріпленні з’єднань, розпірок та інших елементів;
наявність вологи в трубчастих елементах ферм, структурних покриттів;
зміна розрахункової схеми конструкції шляхом випадкового або навмисного
опирання конструкції на стіни, непроектні вузли підвісок, кранбалок та тельферів;
корозійні пошкодження конструкцій через протікання покрівлі в малопохилих покриттях.
Конструкції вважаються аварійними, якщо мають місце такі дефекти та пошкодження:
суттєве розходження між натурою та прийнятою в проекті розрахунково-конструктивною схемою, здатне викликати руйнування конструкції;
тріщини, розриви зварювальних або болтових з’єднань у вузлах, особливо опорних та зв’язуючих елементів;
значне та сильне корозійне пошкодження несучих конструкцій та руйнування зв’язуючих елементів;
значні залишкові деформації несучих елементів каркасу, що свідчать про втрату стійкості таких елементів;
пропущені та незакріплені зв'язуючі елементи колон та покриттів;
горизонтальні або вертикальні зміщення опорних вузлів, перекоси або осідання;
значне зношення конструкцій.
Рекомендується застосовувати такі методи виявлення дефектів та руйнувань:
візуальний огляд усіх стержнів та вузлових елементів;
аналіз відповідності схеми змонтованої конструкції її монтажній схемі за проектом з урахуванням відступів або замін, прийнятих на стадіях виготовлення та експлуатації конструкції;
перевірні розрахунки при виявленні суттєвих розходжень між натурою та запроектованою розрахунковою схемою;
інструментальне діагностування за допомогою геодезичних приладів, при якому виявляються прогини, осідання та перекоси основних несучих конструкцій каркасу;
встановлення загальних характеристик конструкцій, що обстежуються (монтажні схеми з марками елементів, наявність технічної документації на конструкції, завод-виготовлювач, рік поставки та монтажу конструкцій, наявність агресивного середовища конструкція покрівлі та характеристика її роботи, особливості експлуатації конструкцій в зимовий період, причина попередніх обвалень, терміни останнього обстеження конструкцій);
перевірка монтажної схеми з виявленням неправильного встановлення стержнів та елементів покриття;
ознайомлення з правилами експлуатації конструкцій та виявлення їх порушень;
перевірка використання .конструкцій за призначенням (відповідність району будівництва за нормативним сніговим покровом та вітровим напором);
ультразвукові методи дослідження конструкцій (ультразвуковим імпульсним методом встановлюють міцність, наявність пор та порожнин у зварювальних швах, глибину тріщин та товщину зруйнованого шару матеріалу конструкції);
гамадефектоскопія зварювальних швів за допомогою гама-випромінюючих приладів.
Методи визначення властивостей сталі наведені у ДБН-64-362-92.
Для визначення технічного стану конструкцій рекомендується використовувати такі прилади та інструменти:
нівеліром та теодолітом визначаються прогини, осідання та перекоси основних конструкцій колон, опорних вузлів покриття, стінового огородження;
за допомогою інструментів для виміру лінійних величин (метра, рулетки, штангенциркуля) визначаються зміщення опорних вузлів, деформації гнутих елементів;
за допомогою щупа заміряється глибина розкриття зазорів між фланцевими з’єднаннями в вузлах з’єднання стержнів та конвекторів структурних покриттів;
переносним мікроскопом МИР-2 з фотонасадкою обстежується ширина розкриття тріщин;
за допомогою ультразвукових приладів УКБ-2, ДУК-20 здійснюється оцінка міцності конструкцій, однофазності структури, наявність прихованих дефектів;
відбір проб металу досліджуваних елементів, конструкцій провадиться за допомогою електродрелі ударно-обертальної дії;
за допомогою психрометра Асмана визначається оцінка температурно-вологісного режиму експлуатації конструкцій;
за допомогою гама-випромінюючого приладу перевіряється якість зварювальних швів, наявність пор, порожнин та непроварів у зварювальних швах.
Питання обслідування металевих конструкцій найбільш докладно викладено в ДБН 362-92.