Найвідомишими представниками дореволюційного етапу становлення української політології були М.Костомаров, В.Антонович, М.Драгоманов, М.Грушевський. Характерною ознакою цього етапу було домінування народницької ідеології над державницькою. Найбагатшим у теоретичному відношенні був міжвоєнний етап у розвитку української політології. Він дав різноманітні наукові концепції української державності, які були розроблені такими вченими як М.Грушевський, С.Дністрянський, С.Рудницький, професори В.Липинський, С.Томашівський, В.Кучабський, В.Старосольський, О.Ейхельман, Р.Лащенко, С.Шелухін, доцент О.Бочковський. Після Другої світової війни теоретичні проблеми української політології в історико-політичному аспекті досліджували професори Б.Крупницький, І.Лисяк-Рудницький, Я.Пеленський та інші.
У Радянському Союзі до 60-х років політологію не вважали окремою наукою. Виходили з того, що політика вивчається в рамках історії КПРС, філософії, політичній економії, наукового комунізму. З початку 60-х років відношення до науки про політику змінилося. 8 квітня 1960 року вчені, які досліджували ці проблеми, об’єдналися в Радянську асоціацію політичних наук (згодом відповідні відділення були організовані в 13 регіонах, у тому числі в Україні), що створило умови для широкого спілкування радянських учених із закордонними колегами, формування вітчизняної політичної науки. Українську асоціацію політологів у різні роки очолювали академіки Борис Бабій, Юрій Шемшученко. Із середини 60-х років ставлення до науки про політику почало змінюватись. 5 січня 1965 року в газеті «Правда» була опублікована стаття Ф.М. Бурлацького «Про політичну науку», в якій автор обґрунтував право вчених формулювати нові ідеї реконструкції союзної держави, базуючись на загальнолюдських цінностях, принципах демократії й свободи.
Початок становлення політології як науки і навчальної дисципліни в Україні припадає на кінець 80-х років і пов’язується з «горбачовською перебудовою». У 1989 році Державним комітетом СРСР з науки і техніки було офіційно затверджено номенклатуру спеціальностей наукових працівників під загальною назвою «Політичні науки».
Фелікс Рудич виділив два етапи в розвитку української політології.
Перший етап – 90-ти роки ХХ століття. Після проголошення незалежності і зміни суспільно-політичного ладу в Україні, як і в інших республіках колишнього Радянського Союзу, відбувається інтенсивний процес становлення науки про політика. На цьому етапі політологія в Україні пройшла через дискусію із приводу ряду основних проблем, зокрема, яким повинен бути предмет політології?
В 90-ті роки ХХ століття політична наука перетворилася в загальновизнану організаційно оформлену академічну науку і навчальну дисципліну. Отже, політологія в Україні – дисципліна молода, і процеси активного росту політичних знань і їхніх структурувань усе ще тривають. У 1992 році політологія увійшла до переліку нормативних дисциплін вищої школи та була затверджена як дипломна спеціальність, що фактично і стало вирішальним кроком у процесі її становлення. Як навчальна дисципліна політологія остаточно сформувалась у 1993 році, коли її почали викладати як обов’язкову у всіх вищих навчальних закладах України.
Політичні науки були виокремленні в окрему наукову галузь та запроваджені наукові ступені кандидата і доктора політичних наук. Почався процес фундації політологічних науково-дослідницьких і навчальних структур та професійних асоціацій. У тому ж таки 1992 році засновується Національний інститут стратегічних досліджень – урядовий науково-дослідницький центр політичного та економічного аналізу і прогнозування. Для підготовки управлінських кадрів при Кабінеті Міністрів створюється Інститут державного управління та самоврядування (зараз – Академія державного управління при Президентові України). У системі НАН України виникає Інститут національних відносин і політології (нині – Інститут політичних та етнонаціональних досліджень). Пізніше Академія педагогічних наук України засновує Інститут соціальної та політичної психології.
Паралельно з державними й академічними, засновуються недержавні політологічні структури: Інститут посткомуністичного суспільства (зараз – Інститут політики), центри політологічних досліджень при Донецькому та Львівському університетах, Українська асоціація політологів (1991 р.), Українська асоціація молодих політологів і політиків (1992 р.), Асоціація політичних психологів України та Українська асоціація паблік рилейшенз (1995 р.). У квітні 1993 р. створюється Українська академія політичних наук, яка у своїй структурі має 3 галузевих відділення: історії політичної думки; методології і теорії політики; прикладної політології, та осередки у деяких університетських центрах.
Загалом напрямки наукових досліджень і спектр захищених в Україні дисертацій з політичної науки відповідають основним компонентам, змісту та структурі політичної науки, що були окреслені 1948 року на Міжнародному колоквіумі в Парижі. Наведена нижче таблиця ілюструє вказану відповідність таким чином:
Таблиця 1.