Функції політичної системи

Політична система суспільства підпорядкована вирішенню тих завдань, заради розв’язання яких вона створена і діє. Її функції не зводяться до простої суми функцій її компонентів. Кожна складова політичної системи виконує притаманні їй функції. Сама ж політична система має власні функції, які можуть диференціюватись і деталізуватись у діяльності її підсистем. Усі функції системи тісно пов’язані між собою.

Політологи виокремлюють різні функції політичної системи. Так, Габріель Алмонд вважав, що, як і будь-яка інша система, політична система виконує два базових набори функцій – входу і виходу. Функції входу здійснюються недержавними формуваннями: політичними партіями, групами тиску, засобами масової інформації, а функції виходу – державними органами.

Функції входу:

· політична соціалізація і залучення до участі в політичному житті;

· артикуляція інтересів, тобто формування вимог, які відповідають реальним або уявним інтересам;

· агрегування, тобто поєднання інтересів;

· політична комунікація.

Функції виходу:

· розробка норм (органи законодавчої влади);

· застосування норм (органи виконавчої влади);

· контроль за їх дотриманням (судові органи).

Узагальнюючи існуючі в сучасній пострадянській політології підходи до визначення найбільш важливих функцій політичної системи, можемо назвати такі:

· цілеутворення як основа регулювання суспільних процесів, орієнтоване на забезпечення стійкого просування суспільства по шляху соціального розвитку;

· здобування необхідних для функціонування політичної системи ресурсів внутрішнього і зовнішнього середовища;

· владно-політична інтеграція суспільства для забезпечення оптимальної взаємодії між соціальними ы політичними, суспільними ы природними процесами і структурами;

· регулювання режиму соціально-політичної діяльності, зокрема, контроль за сферою розподілу цінностей;

· реагування на імпульси (вимоги, побажання. очикування), що надходять із зовнішнього і внутрішнього середовища;

· включення громадян у політичне життя на основі пануючих у державі принципів і норм;

· забезпечення впорядкованості й стабільності політичних порядків і т.д. (нормотворчість, встановлення правил і порядків);

· політична комунікація, що забезпечує двосторонній зв’язок між різними елементами політичної системи;

· політичне рекрутовання та політична соціалізація, спрямовані на збереження і адаптацію певної політичної системи.

Виконання політичною системою зазначених функцій забезпечує цілісність усього суспільного організму, сприяє гармонізації розвитку соціуму і природи.