| Критерій класифікації | Види органів |
| 1. Спосіб формування | 1) виборні (Президент України, Верховна Рада); 2) такі, що призначаються (Кабінет Міністрів, органи прокуратури) |
| 2. Територіальний масштаб діяльності | 1) вищі (Президент, ВР, КМ, Конституційний Суд, Верховний Суд) і центральні (міністерства, держкомітети); 2) місцеві (місцеві державні адміністрації, місцеві суди загальної юрисдикції) |
| 3. Характер компетенції | 1) загальної компетенції (Президент, ВР, КМ, місцева державна адміністрація); 2) галузевої компетенції (Міністерство вугільної промисловості, Державний комітет лісового господарства). |
Глава держави – особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії та здійснює верховне представництво держави у внутрішнь- та зовнішньополітичних відносинах. Інститут глави держави притаманний всім політично організованим країнам, але в різних країнах місце й роль глави держави є різною та обумовлена його юридичною формою, формою правління, характером державного режиму, об'ємом конституційних повноважень тощо.
У сучасних державах існують такі юридичні форми глави держави:
1) монарх – суверенна і не пов'язана політичною відповідальністю особа, якій влада належить за власним правом. Різновидами інституту монарха є: монарх, який успадкував свій пост (наприклад, Велика Британія, Іспанія, Швеція); монарх, призначений своєю сім'єю – правлячою династією (Саудівська Аравія); монарх федерації, обраний монархами суб'єктів федерації (Малайзія, ОАЕ);
2) президент – обраний народом, парламентом або представницькою колегією глава держави, який отримує владу на визначений термін у порядку делегації;
3) колегіальна президентура – обраний парламентом на визначений термін колегіальний орган, який здійснює функції глави держави (наприклад, Державна рада на Кубі, два капітан-регенти в Сан-Маріно, Федеральна рада у Швейцарії);
4) глава уряду, на якого покладено здійснення функцій глави держави (землі ФРН);
5) одноосібний або колегіальний узурпатор – особа чи колегіальний орган, які здійснюють владу без правових підстав, не маючи при цьому ні «царського» походження, ні мандата виборщиків.
Юридичною формою глави держави в Україні згідно зі ст. 102 Конституції України є Президент України. Конституційно-правовий статус Президента України встановлюється нормами Конституції України, які визначають місце та роль Президента України в системі органів державної влади та його взаємовідносини з іншими органами державної влади; закріплюють порядок заміщення поста Президента України; передбачають конституційно-правову відповідальність за державну зраду та інші злочини; визначають функції та повноваження Президента України.
Президент України посідає окреме місце в системі органів державної влади. Конституція України 1996 р., на відміну від попередньої Конституції та Конституційного договору від 8 червня 1995 p., які визначали його статус як глави держави і глави виконавчої влади, не відносить Президента України до законодавчої, Еиконавчої чи судової гілок влади. Проте зміну конституційного статусу Президента України не можна розглядати як його відлучення від виконавчої влади, обмеження його ролі в організації та функціонуванні системи органів виконавчої влади. Водночас формальне виведення Президента України з виконавчої гілки влади, його конституювання як «глави держави» не означає також і створення нової- четвертої, «представницької» – за Б. Констаном, гілки влади, яка стояла б над законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади.
Досвід Франції, де вже тривалий час використовується подібна модель організації влади, свідчить, що таке конституційне визначення статусу глави держави характеризує його особливе місце в системі органів державної влади: він не входить безпосередньо до жодної з гілок влади, гарантує єдність державної влади в умовах її поділу, погоджене функціонування та взаємодію органів державної влади, що забезпечується наявністю в нього досить широких повноважень як у сфері виконавчої, так і стосовно законодавчої та судової гілок влади.