Форми існування політичного процесу

Більшість політологів розрізняють такі форми існування політичного процесу:

· формування органів політичної системи, інакше цей процес називається інституалізацією;

· функціонування,при якому відтворюються сформовані взаємини громадян і інститутів влади. У цьому випадку переважають традиції і спадкоємність у розвитку політичних зв’язків, виконання традиційних ролей громадянами й інститутами (групами),які мають незаперечний пріоритет перед будь-якими інноваціями (нововведеннями) у здійсненні функцій політичними суб’єктами;

· прийняття і виконання політичних рішень;

· розвиток, коли структури і механізми влади виводять політику держави на новий рівень, що дозволяє адекватно відповідати на вимоги часу, нові соціальні вимоги населення. Такий характер политических змін означає, що інститути державної влади, правлячі кола знайшли методи керування, що відповідають змінам, що відбуваються, у соціальній структурі, що міняється співвідношенню чинностей усередині країни й на міжнародній арені. Розвиток характеризується формуванням нових взаємин між суб’єктами влади, нових ролей громадян, груп і інститутів.Політичний розвиток супроводжується інтенсивною взаємодією мікро- і макрофакторів влади, боротьбою різноманітних плинів і тенденцій, що веде до підвищення відповідності політичної системи іншим сферам громадського життя, наростанню складності втримування політичного процесу адаптації владних структур до зовнішніх соціальних умов.

· занепад, розпад існуючої політичної цілісності. Політичні зміни (у способах вираження інтересів груп, відбору еліт, прийняття рішень і т.д.) мають негативний характер стосовно норм і умов цілісного існування політичної системи. У результаті прийняті рішення втрачають здатність управляти, а сам режим втрачає стабільність і легітимність.

Класичним прикладом такого протікання політичного процесу є доля більшості колишніх соціалістичних країн, де правлячі кола так і не змогли вжити адекватних заходів, для того щоб відреагувати на соціально-економічні і духовні запити часу.

Політичний процес як цілісне явище має свою структуру, яка складається із різних елементів. Згідно одного із підходів структура політичного процесу включає

· суб’єкта, носія влади, який виявляє політичну волю;

· об’єктів, на які спрямовані дії і передбачено досягнення цілей;

· засобів, методів, ресурсів, інституцій, що реалізують процес.

Кожний узятий окремо процес має свою структуру і власну логіку розвитку. Тому суб’єкти, їх взаємодія, послідовність, сюжет, часові рамки та інші фактори, які впливають на розвиток політичного процесу, визначають як параметри політичного процесу. Учасниками політичного процесу можуть бути політичні системи, держава, елементи громадянського суспільства, політичні партії, масові рухи, організовані й неорганізовані групи людей, індивіди.

Компонентами структури політичного процесу інші дослідники вважають:

· формування мети та завдань політичних структур, політичних інститутів (політична система, суспільства, її елементи – держава, політичні партії та політичні рухи та ін.);

· конституювання і створення політичних інститутів,

· розробка, прийняття та реалізація рішень та нормативних актів управління;

· підтримка населенням держави функціонування політичних інститутів, організацій і владних структур;

· контроль за функціонуванням політичних інститутів і владних структур і спрямування їх розвитку.

Перелічене вище інші вчені відносять до стадій політичного процесу, тобто через них трактують структуру політичного процесу.