Політика як влада

Четверта концепція є одночасно і найбільш широкою, і найбільш радикальною. Політика тут не пов’язується з якої-небудь конкретною сферою, будь-то уряд, держава або «публічне» життя, – постулируется, що вона присутня у всіх областях суспільної діяльності. Політикою тут є все те, що пов’язане з виробництвом, розподілом і використанням ресурсів для життєзабезпечення суспільства, фактично мова йде про владу – здатність «одержати своє» тими або іншими, часом взагалі будь-якими, засобами. Ідея ця прекрасно резюмована, на думку Е. Хейвуда, у назві книги Гарольда Лассуелла «Політика: Хто одержує що, коли і як?» (Harold Lasswell, Politics: Who Gets What, When, Howl

Політика тут розуміється як суперництво за обмежені ресурси, а влада – як головний інструмент у цьому суперництві. Серед основних прихильників цього підходу Е.Хейвуд називає феміністок і марксистів.

Сучасна політика не лише багатоманітно трактується, але є і багаторівневим явищем. Рівні політики складають структуру різних видів політики, що в українській політології розмежовується за такими критеріями:

· за сферами суспільного життя (економічна, соціальна, культурна, національна, військова тощо);

· за орієнтацією (внутрішня, зовнішня);

· за масштабами (міжнародна, світова, локальна, регіональна);

· за носіями і суб’єктами (політика держави, партії, руху, особи);

· за терміном дії (коротко-, середньо-, довгострокова).

Політика має складну структуру. Існує досить багато різних підходів до її тлумачення. Найчастіше виокремлюють у структурі політики три головні елементи, представлені на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Структрура політики

 

1. Політичні відносини та політична діяльність відображають стійкий характер взаємодії суспільних груп між собою та з інститутами влади.

2. Політична свідомість свідчить про принципову залежність політичного життя від свідомого ставлення людей до своїх владно значущих інтересів.

3. Політична організація характеризує роль інститутів публічної влади як центрів управління й регулювання суспільних процесів. Охоплює такі елементи: сукупність органів законодавчої, виконавчої й судової гілок влади; партійні та громадсько-політичні інститути; групи тиску; громадські організації та рухи тощо.

У світовій політичній науці для позначення різних аспектів політики використовують три самостійні англомовні терміни: «polity» – форма політики, тобто її організаційна структура, інститути, які надають їй стійкості, стабільності і здатності регулювати політичну поведінку людей (держава, партії, групи інтересів, закони, політичні та правові норми); «роlісу» –зміст політики, втілений у її цілях і цінностях, у проблемах, які вона вирішує, в мотивах і механізмах винесення політичних рішень; «politics» – політичний процес, який відображає складний, багатосуб´єктний і конфліктний характер політичної діяльності, відносин різних соціальних груп, організацій та індивідів.

У сучасному суспільстві політика виконує загальні і часткові функції. До загальних можна віднести:

· структурування суспільства в групи інтересів;

· вираження цих систем ідеалів і інтересів через суспільно-політичні структури, такі як політичні партії, профспілки, союзи підприємців, лобістські групи, громадські організації;

· узгодження інтересів всіляких соціальних груп і суспільно-політичних угруповань, знаходження консенсусу через систему виборів, референдумів, заходів різних політичних чинностей;

· ламинаризация конфліктів, додання їм більше раціонального й урівноваженого характеру;

· коректування політичного процесу, додання всьому суспільно-політичному життю стабільності й передбачуваності;

· пропозиція суспільству через державні, суспільно-політичні, суспільні структури цілей, проектів, програм розвитку й т.д.;

· створення через систему податків і зборів державного бюджету для рішення проблем, що стоять перед суспільством;

· обговорення ы прийняття необхідних суспільству розумних законів;

· розподіл і перерозподіл суспільних благ, соціальний захист населення;

· керування через бюджетні кошти соціально-економічним розвитком суспільства, коректування економічних, соціальних, культурних процесів;

· забезпечення суверенітету й територіальної цілісності, конституційного устрою й інтеграції суспільства;

· політична соціалізація членів суспільства, прилучення їх до політичних ідеалів і інтересів як окремих соціальних груп, так і суспільства в цілому;

· забезпечення політичної комунікації між конфліктуючими групами, між цивільним суспільством і державою, між державою й особистістю.

Часткові функції політики формуються при взаємодії політичної сфери з іншими сферами суспільства – економічної, соціальної, культурної, а також із субсферами: демографічною, етнічною, релігійною, субсферами спорту, туризму, розваг і т.д.

Загальні і часткові функції політики становлять певну систему, що, однак, не є чимсь заданим і незмінним. Система функцій політики має певну плинність. Окремі функції можуть видозмінюватися залежно від ситуації в суспільстві (економічний цикл, пережитий соціумом, стан війни або миру, геополітичний статус і ін.), характеру його режиму і структури політичної системи, стану суспільної думки, політичних, соціальних, культурних процесів, що протікають у соціумі.

Функції політики засвідчують її всеосяжний характер, неперервний вплив на суспільство і неперехідне значення для врегулювання суспільних відносин. Політика тісно пов´язана з різними сферами суспільного життя: економікою, мораллю, правом, релігією, культурою, екологією тощо.