Суб'єктами політичного процесу є окремі особи і соціальні групи. Особа виступає як учасник політичного процесу, представник якоїсь групи або як громадянин, наділений політико-правовою суб’єктністю.
Людина є первинним суб’єктом політики, який характеризується:
· різною участю у політичному житті;
· різними можливостями впливу на владу;
· мірою політичної активності.
Проблема особи як суб’єкта політичної діяльності не зводиться тільки до умов, в яких здійснюються її політичні функції. Багато що залежить від політичної активності людини, від ступеня реалізації ним своїй ролі суб’єкта політики.
Сучасні політологи вважають, що найбільш загальну типологію політичної поведінки особи запропонував М. Вебер. Залежно від ступеня участі людей у здійснені влади він розрізняв три рівні політичної поведінки й відповідно три категорії політичних суб’єктів:
1) політики за випадком;
2) політики за сумісництвом;
3) політики за професією.
До політиків за випадком належить більшість громадян. Участь у політиці для них не є ні постійним, ні професійним заняттям і виявляється лише час від часу (голосування, присутність на мітингах, зборах і т. ін.).
Політики за сумісництвом займаються політикою лише в разі певного збігу обставин, хоча, можливо, і досить часто, вона не є для них першочерговою справою життя – ні в інтелектуальному, ні в матеріальному аспектах (учені, письменники, митці, спортсмени).
«Політики за професією» живуть «для» або «за рахунок» політики. Політична діяльність для них є професійним заняттям, провідною функцією й основним джерелом засобів існування (звичайно, якщо вона не суміщена з великим бізнесом). Це виявляється в постійній роботі в політичних організаціях, партіях, органах влади або в політичному лідерстві.
Деякі сучасні політологи виділяють кілька таких рівнів політичної суб’єктності особи:
· громадянин, що бере участь у політиці через виконання громадських обов’язків або через громадську організацію;
· член політичної партії;
· громадсько-політичний діяч;
· депутат;
· політичний лідер.