Предмет та структура політології. Функції політології

Етимологія терміну «політологія»: греч. пολιτικός – такий, що належить громадянам, громадянський, від греч. пολίτης – громадянин, далі від греч. πόλις – місто; давн.-греч. λόγος – думка, причина. Коротко політологію називають наукою про політику. Таке визначення є досить абстрактним і мало говорить про те, чим займається дана наука. Саме тому, приступаючи до вивчення даної навчальної дисципліни, прагнемо дати відповідь перш за все на такі питання: що це за дисципліна? яке призначення і функції вона має? чим вона займається? яке місце вона має серед інших суспільствознавчих наук? Важливого значення набуває і питання про те, що саме вкладається сучасною наукою в поняття «політологія» і «політична наука». Відомо, що будь-яка наука має свій об’єкт і предмет дослідження, застосовує певний категоріальний апарат і методи дослідження, займає своє місце в системі наук. А тому потрібно з’ясувати ці питання і щодо політології.

Об’єктом політології як науки часто називають політику або політичну сферу суспільного життя, що охоплює політико-владні відносини як відносини з приводу влади в суспільстві. Політична сфера суспільного життя або політика, є об’єктом дослідження багатьох наук про суспільство, причому кожна з них має у цій сфері свій предмет і досліджує його притаманними їй методами й
засобами. Саме тому виникає потреба визначити не лише об’єкт, але і предметданої науки.

Існують так звані широке і вузьке розуміння предмета політології.

Та чи інша сукупність знань про навколишній світ може претендувати на статус науки лише тоді, коли відображає не всю багатоманітність відповідних явищ і процесів, а насамперед закони їх виникнення і функціонування. Закон – це необхідний, істотний, стійкий і повторюваний зв’язок між явищами і процесами. Регулярна повторюваність вияву закону є закономірністю. Як що так трактувати закон і закономірності у сфері політики, можна говорити про вузьке тлумачення проедмету політології.

 

У вузькому значенні політологія розглядається як галузь знань, що досліджує специфічну групу закономірностей відносин соціальних суб’єктів із приводу влади й впливу, вивчає особливий тип механізмів владних відносин і взаємодію між пануючими й підвладними, керованими й керуючими.

 

Отже, внутрішні повторювані зв’язки і закономірності політичних відносин, механізмів та інститутів політичного життя є предметом політології, або політичної науки у вузькому змісті слова. У її рамках формується ціле коло дисциплін, зайнятих порівняльним дослідженням політичних систем (порівняльна політологія), механізмів формування політики (теорія державного управління, прийняття рішень) і політичних змін (політична конфліктологія, транзитологія), неінституціональних аспектів політичного життя (теорія політичної культури, політичні ідеології, теорія міжнародної політики й т.д.).

 

У широкомузмісті політична наука містить у собі все політичне знання, являючи собою, комплекс дисциплін, що вивчають різноманітні політичні об’єкти і сфери політики.

 

Широке трактування предмету політичної науки пов’язано з Міжнародним колоквіумом з питань визначення і структури політичної науки (Париж, 1948), скликаного з ініціативи ЮНЕСКО. Політологи з різних країн обговорювали єдиний міжнародний стандарт у розумінні предметного поля політичної науки. Через два роки експерти ЮНЕСКО підвели підсумки роботи колоквіуму, виділивши наступні напрямки досліджень, подані на рис. 1.4.

Отже, відповідно до широкого розуміння предмету політичної науки вона включає чотири основні компоненти:

· Політичну теорію:

а) політична теорія; б) історія політичних ідей.

· Політичні інститути:

а) конституція; б) центральне керування; в) регіональне й місцеве керування; г) публічна адміністрація; д) економічні й соціальні функції керування; е) порівняльне вивчення політичних інститутів.

· Партії, групи й суспільна думка:

а) політичні партії; б) групи й асоціації; в) участь громадян у керуванні й адміністрації; г) суспільна думка.

· Міжнародні відносини:

а) міжнародна політика; б) політика й міжнародні організації;
в) міжнародне право.

Експерти ЮНЕСКО визначили предмет політичної науки емпірично, на основі узагальнення існуючої тоді практики політологічних розробок. Теоретично вирішити це питання виявилося складніше. У цей час у політичній науці відсутнє однозначне визначення її предмета. Це пояснюється тим, що політика, «політичний универсум» – сукупний предмет політичної науки – не є споконвічно заданою й чітко обмеженою областю. На думку французького правознавця і політолога Ж. Бюрдо, політична наука не має меж, тому що «політичний коефіцієнт впливає на всі види людської діяльності».

Отже, інтегративний шлях опису предмету політичної науки характеризується простим перерахуванням об’єктів і сфер, які вона повинна досліджувати. Цей шлях привів згодом до досить розповсюдженої точки зору на предмет політичної науки, як сукупності політичних об’єктів і відповідного комплекса знань, що відображають ситуацію, коли немає однієї політичної науки, але є багато політичних наук.