Основні положення теорії еліт сформулювали італійські вчені Г.Моска та В.Парето. Ці положення можна викласти таким чином:
· суспільство ділиться на меншість, яка має владу, і більшість, у якої її немає;
· ті, хто править, не є типовими представниками мас. Еліта - це представники вищого соціально-економічного прошарку;
· для забезпечення стабільності суспільства перехід в еліту повинен бути повільним і тривалим. Тільки ті, хто приймає узгоджені правила еліти, допускаються в правлячі кола;
· еліта завжди єдина в підході до основних цінностей соціальної системи при існуванні певних розбіжностей з інших питань;
· державна політика відображає не стільки потреби мас, скільки інтереси пануючої еліти;
· решта громадян порівняно мало впливають на правлячу еліту.
Підходи до визначення політичних еліт досить різноманітні:
· це найбільш активні в політичній діяльності люди;
· обмежена меншість, орієнтована на владу;
· люди, які користуються в суспільстві найбільшим престижем;
· ті, хто має інтелектуальні переваги;
· ті, хто має харизму;
· творча меншість суспільства і т. інш.
Найбільш поширеним в літературі є тлумачення політичної еліти як соціальної групи, що грає істотну роль в підготовці, прийнятті та реалізації політичних рішень.
Це визначення характеризує так званий функціональний підхід до аналізу політичних еліт, коли перш за все розглядається соціальний статус людини, її роль та місце в системі владних структур, здатність здійснювати визначальний вплив на інших людей.
Сторонники ціннісного підходу до характеристики політичних еліт визначальною ознакою вважають інтелектуальні переваги, освіченість, вольові якості, що забезпечують переваги одних людей над іншими, культуру основою формування еліти.
Цікавим є те, що незалежно від того, чи функціональні, чи особисті характеристики є основою віднесення до еліти, її представники звичайно визнаються в суспільстві вищою або ж кращою його частиною.
Що стосується більш загального та універсального визначення політичної еліти / його дають майже всі політологічні словники та енциклопедії/ - це меншість суспільства, що становить собою достатньою мірою самостійну, вищу, відносно привілейовану соціальну групу, наділену особливими психологічними, соціальними та політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні та реалізації рішень, пов'язаних зі здійсненням державної влади або впливом на неї.
Більшість дослідників сходяться на тому, що сьогодні основою входження людини в еліту є особливі індивідуальні і, насамперед, організаторські здібності, а також матеріальні та інтелектуальні переваги. Однак так було не завжди.
Історично визначились дві основні тенденції у формуванні політичних еліт, які визначають і особливості їх функціонування:
· аристократична еліта – це замкнута група, яка поповнюється виключно людьми певного соціального кола / аристократія, яка наслідує соціальний статус і місце в еліті, партократія, коли всі вищі посади займають виключно члени однієї політичної партії тощо/; Для таких еліт є характерним певний консерватизм, незмінність форм та методів діяльності, несхильність до компромісів. Такі еліти були більш характерними для попередніх часів, оскільки в сучасному суспільстві не походження індивідів, а сфера їх соціальної діяльності має визначальне значення при віднесенні людини до еліти або при визначенні його місця в еліті.
· демократична /відкрита/, яка формується з числа тих, чиї психологічні та ділові якості в даний час є корисними з точки зору здійснення влади. Демократичність означає в даному випадку "владу народу", а шлях формування еліти. Тобто вибори, наприклад, виступають не формою контролю народу за владою, а шляхом, механізмом поновлення еліти, оскільки нормальне функціонування демократії потребує існування добре організованого керуючого прошарку.