Аналіз трикомпонентних систем.

Залежність між величиною показника заломлення та складом використовується і при аналізі трикомпонентних систем, однак тут ця залежність має більш складний характер. У цьому випадки завжди є ряд сумішей різного складу, що володіють деяким однаковим для всіх цих сумішей показником заломлення. Тому для однозначного визначення вмісту компонентів в суміші необхідно вимір ще однієї з властивостей системи, наприклад, густини. Деякого даному значенням густини також будуть відповідати різні за своїм складом суміші, що володіють, однак, різною заломлюючої здатністю. І тільки поєднання двох параметрів – певних чисельних значень показника заломлення і густини – відповідає цілком певний, єдиноможливий склад системи.

Практично робять так: готують стадартні розчини з відомим вмістом компонентів і визначають для них величини показників заломлення. Отримані дані можна згрупувати таким чином, щоб виділити всі показники заломлення, які відповідають певному значенню густини і побудувати два графіки, які показують залежнсть величини показника заломлення (при даній густині) від вмісту якого-небудь одного, а потім і іншого компонента. Визначивши показник заломлення і густину досліджуваного розчину, встановлюють вміст того і іншого компонента за ізоденсами (криві однакової густини) в залежності від величини показника заломлення.

Рис. 6. Діаграми для рефрактометричного аналізу трійних систем

На рис. 6 представлені графіки для розчину ацетону і ізопропілового спирту у воді. Якщо коефіцієнт заломлення деякого розчину, який має густину 0,85 становить 1,375, то згідно рис. 6 ацетону в ньому близько 40 % і ізопропілового спирту стільки ж. Вміст третього компонента – води – може бути легко знайдено за різницею і складає відповідно близько 20 %.