(ст. 10 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», ст. 7 ЦПК України, ст. 3 ГПК України, ст. 15 КАС України, ст. 29 КПК України)
Судочинство здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у справі та не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також послугами перекладача.
У судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин". Заяви, докази учасники процесу можуть подавати регіональною мовою у разі необхідності із залученням перекладача. Використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин гарантується державою та забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
У межах території, на якій поширена регіональна мова за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою.
У кримінальному процесі судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб.