Такі ризики виникають у сфері здійснення підприємством операцій з партнерами (постачальники, банки, транспортні, страхові компанії та ін.) з поставки сировини, матеріалів, комплектуючих, енергоресурсів, а саме:
- ризик збоїв у виробництві внаслідок несвоєчасного укладання договорів (причини: відмова традиційних постачальників від укладання договорів, неприйнятні для підприємства умови поставки за цінами, термінами, якістю або кількістю, неадекватна оцінка потреб у зовнішніх закупках, невірно розроблений план-графік закупок, відсутність на ринку постачальників унікальних ресурсів);
- ризик недоотримання матеріально-технічних ресурсів внаслідок порушення умов договорів (причини: форс-мажорні обставини, невірні прогнози кон’юнктури на усіх або на окремих ринках закупок, змінення умов поставок, безвідповідальність партнерів, затримки на митниці, транспортні аварії);
- ризик неповернення передплати постачальниками (причини: укладання договорів з недієздатним, неплатоспроможним або фіктивним постачальником, наявність правових порушень у процесі поставок);
- ризик росту собівартості виробництва продукції (причини: збільшення браку продукції або перевищення витрат при обробці внаслідок поставок неякісної сировини, непередбачений ріст ринкових цін на матеріально-технічні ресурси, підвищення відсоткових ставок за кредитом).
Для недопущення збитку або компенсації збитків, які можуть з’явитися при виникненні постачального ризику рекомендують наступні заходи: створення страхового резерву сировини і матеріалів; диверсифікація поставок за термінами і постачальниками; постійний збір інформації про партнерів (які вже є і потенційні); вертикальна інтеграція з постачальниками (кластери, фінансово-промислові групи і т.д.); придбання акцій підприємств-постачальників; розширення і підтримка особистих контактів з партнерами; підготовка кредитних ліній на випадок передплати; залучення незалежних організацій (банків, страхових компаній, фондів) в якості гарантів договорів.