Кредитний ризик

Кредитний ризик або ризик неповернення боргу однаково стосується усіх суб’єктів господарської діяльності. Він присутній у фінансовій діяльності виробничого підприємства при наданні їм товарного (комерційного) або споживчого кредиту покупцям. Для банків, кредитних спілок та інших фінансових організацій, де кредитування є операційною діяльністю, цей вид ризику є визначальним та постійним.

Він може мати наступні форми:

• ризик вибору недобросовісного партнера;
• промисловий ризик, пов’язаний з можливістю спаду виробництва або попиту на продукцію певної галузі;
• ризик, зумовлений невиконанням договірних зобов’язань;
• ризик форс-мажорних обставин.

Підприємство боржник може використати три можливих джерела погашення обов’язків:

- кошти, отримані у результаті операційної діяльності підприємства;

- кошти, отримані при продажу активів або запасів цінних паперів;

- додаткові кошти, отримані, наприклад, за рахунок випуску власних акцій або

отримання нової позики.

Кредитний ризик супроводжує увесь період кредитування. При наданні комерційного кредиту ризик виникає у момент продажу товару і зберігається до отримання усього обсягу платежу за договором. При банківській позиці кредитний ризик присутній протягом усього періоду до моменту повернення боргу.

Величина кредитного ризику – сума, яка може бути сплачена при несплаті або затримці виплати заборгованості. Максимальний потенційний збиток дорівнює повній сумі заборгованості у випадку її несплати клієнтом.

Затримка платежів призводить до появи непрямих збитків (через необхідність фінансування дебіторів протягом більш тривалого часу, чим необхідно) або втрати відсотків, які можна було б отримати, якщо б кошти були повернені раніше і розміщені на депозит.

Зниженню кредитного ризику сприяє виважена оцінка стану позичальника, що передбачає знайомство з:

• Репутацією позичальника. Про репутацію позичальника дознаються шляхом аналізу загальної інформації та через особисті відносини. Впевненість кредитора в чесності та відповідальності позичальника може стати підставою для кредитування.
• Можливостями позичальника. До них відносять здатність підприємства ефективно управляти грошовими потоками для забезпечення повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості і відсотків за нею.
• Капіталом позичальника. Потенційний позичальник повинен володіти певним власним капіталом, який буде використаний у кредитуванні проекту. Це означає, що позичальник повинен бути здатним поділіть кредитний ризик з банком. У світовій банківській практиці загальноприйняте, що частка власного капіталу у фінансуванні проекту традиційно складає приблизно 30% від його вартості, а 70% вартості проекту кредитує банк. При кредитуванні поточної діяльності підприємства в якості критерію використовується величина показника «плече фінансового важелю» – співвідношення позикового і власного капіталів. Для більшості галузей економіки (насамперед виробничих підприємств) значення цього показника не повинно перевищувати одиниці, тобто величина позикових коштів не може бути більшою, ніж власний капітал.
• Умовами кредиту. Кредитору треба добре ознайомитися зі станом місцевої, регіональної та національної економіки, а також особливостями господарювання позичальника, періодично оцінювати та прогнозувати його діяльність. Різні економічні умови і прогнози є підставою для диференціації умов кредиту для кожного кредитора.
• Заставою. Надійне забезпечення кредиту у формі застави може компенсувати недоліки кредитного договору. Однак кредитор повинен точно оцінити якість застави, його юридичне оформлення, співвідношення між вартістю залогу та позики, стабільність якостей залогу (змінення ліквідності, споживчих характеристик з часом).