Відсоткові ризики як окремий різновид фінансово-кредитних і фінансово-інвестиційних ризиків зумовлені небезпекою виникнення збитку у комерційних банків, кредитних установ, інвестиційних компаній внаслідок перевищення відсоткових ставок, які сплачуються за позикові кошти, над ставками наданих кредитів.
До процентних ризиків відносять також ризики збитку, які можуть понести інвестори у зв’язку зі зміненням розмірів дивідендів за акціями, відсоткових ставок на ринку облігацій, сертифікатів та інших цінних паперів.
Розмір відсоткової ставки залежить від наступних взаємопов’язаних факторів:
Базовою відсотковою ставкою за кредитами комерційних банків є облікова ставка центрального банку (НБУ), за якою він рефінансує комерційні банки. Базова облікова ставка може бути вище або нижче по відношенню до облікової ставки. Якщо комерційний банк має дешеві ресурси (у порівнянні з обліковою ставкою), то банк має право встановлювати відсоткову ставку за своїми позиками нижче, ніж облікова ставка центрального банку. Облікова ставка центрального банку залежить від його грошово-кредитної політики, відсоткових ставок на міжнародному ринку позикових капіталів, стану платіжного балансу країни і курсу національної валюти.
Грошово-кредитна політика центрального банку може орієнтуватися на експансію (розширення) або на рестрикцію (обмеження кредиту). У першому випадку центральний банк зменшує відсоткову ставку, а у другому – підвищує.
Коливання норми відсотків на міжнародному ринку позикових капіталів зумовлюють змінення облікової ставки центрального банку країни. Якщо в країні формується пасивний платіжний баланс, і уряд намагається утримати курс національної валюти на певному рівні, центральний банк підвищує розмір облікової ставки для стимулювання залучення іноземного капіталу.
Рівень інфляції впливає на облікову ставку центрального банку і відповідно на ставки відсотку за позиками комерційних банків, центральний банк встановлює позитивну облікову ставку (тобто з урахуванням рівня інфляції), однак комерційні банки враховують інфляційний фактор. Оскільки відсоткова ставка центрального банку змінюється не часто, у періоді між змінами комерційні банки примушені враховувати рівень інфляції.
Термін кредитування прямо пропорційно впливає на розмір відсоткової ставки за позиками банку. Чим триваліший термін користування, тим більш дорогим для позичальника буде кредит. Така залежність обумовлена двома причинами:
Ціна банківських ресурсів прямо пропорційно впливає на рівень відсоткової ставки за кредитом, яку формує депозитний відсоток і інші види сплати за придбані кредитні ресурси. Подорожчання ресурсів банків зумовлює і рівень підвищення кредитного відсотку.
Ризик є невід’ємним атрибутом кредитування. Рівень кредитного і відсоткового ризиків залежить від виду позики і умов виплати відсотків. Найбільш ризикованими є незабезпечені позики. Ступінь ризику забезпечених кредитів у найбільшому ступені залежить від повноти і якості застави. З ростом кредитного ризику для банку збільшується імовірність неповернення боргу і несплати відсотків за ним. Тому ризикові позики видають під більш високий відсоток.
Розмір позики також впливає на рівень відсоткової ставки. Як правило, розмір ставки відносно низький при великих позиках, оскільки витрати, пов’язані з кредитною послугою, при цьому також відносно малі. Великі позики потрібні переважно великим підприємствам, які у меншому ступені схильні до ризику банкрутства. Однак у цього правила є виключення, а саме – банк не буде зменшувати відсоткову ставку за великий кредит, якщо це зможе привести до підвищення ризику внаслідок погіршення фінансової стійкості підприємства.
Попит на банківські позики прямо пропорційно впливає на рівень відсоткової ставки (ріст попиту зумовлює підвищення відсоткової ставки). Однак через конкуренцію між кредитними організаціями та боротьбу за розширення ринку послуг кредитори можуть і не підвищувати рівень відсоткових ставок, не дивлячись на високий попит на позики. Дана обставина зумовлена тим, що відносно низькі ставки за кредитами дають можливість залучити більшу кількість клієнтів та отримати конкурентні переваги.
Якість застави зворотно пропорційно впливає на рівень відсоткової ставки за позиками. Чим вище якість застави, тим, при рівних інших умовах, відносно меншою стає відсоткова ставка, тому що більш якісна застава зменшує ризик збитку у випадку примусового погашення позики за рахунок реалізації застави.
Витрати на оформлення позики і контроль прямо пропорційно впливають на рівень кредитного відсотку. Їх збільшення обумовлює підвищення норми кредитного відсотку. Іноді такі витрати не включаються у відсоткову ставку, а компенсуються за рахунок комісійних платежів.
Ставку банку-конкурента враховують при встановленні рівню кредитного відсотку в залежності від відсоткової політики, що проводиться цим банком. Бажання додаткового прибутку вимушує встановити більш високі відсотки у порівнянні з іншими кредиторами, а політика розширення ринку кредитних послуг обумовлює їх зниження.
Характер відносин між банком і клієнтом також впливає на розмір відсоткової ставки. Звичайно банки надають пільгові кредити постійним клієнтам з надійною репутацією та інсайдерам (фізичним або юридичним особам, філіалам, порідненим з банком, тобто вони є засновниками або мають сумісні фінансові інтереси, або контролюють його діяльність). Індивідуальні відсоткові ставки, як правило, використовують для надання кредитних ліній.
Норми прибутку від інших активних операцій банку є важливим орієнтиром при встановленні норми позикового відсотку. Якщо, наприклад, інвестиційні операції забезпечують банку відносно високий прибуток на одиницю вкладеного капіталу, ніж позикові, то банк підвищує рівень позикового відсотку.