Ризики класифікують за різними ознаками з використанням різноманітних підходів. Єдиної загальноприйнятої класифікації ризиків не існує. Розглянемо ряд найбільш відомих класифікацій.
Класифікацію можна продовжити, при цьому кожен з видів ризику тієї чи іншої класифікаційної групи можна поділити на ряд підвидів і т.д. Розділення можна продовжувати до досягнення елементарних ризиків, для яких притаманні фактори, що належать тільки цьому ризикові.
Наприклад, інноваційний ризик можна поділити на такі підвиди:
При аналізі ризиків необхідно враховувати такі особливості:
- однакові фактори можуть впливати на зростання або зменшення різних видів ризику;
- ризики, що входять до однієї з класифікаційних груп, можуть містити у собі ризики інших
класифікаційних груп (наприклад, ризики, виокремленні за масштабами впливу, можуть
входити до складу економічного ризику або можуть розглядатися як складові країнного
ризику);
- ризик може розглядатися як зовнішній, так и внутрішній (наприклад, ризик інвестування за
рахунок амортизаційних відрахувань можна віднести до зовнішнього, тому що
амортизаційна політика встановлюється державою, але у той же час закон надає конкретним
суб’єктам господарювання певну свободу дій з використання амортизаційних відрахувань).
У даних матеріалах ризики розподілені за трьома групами: політичні, виробничі і фінансові ризики.
Політичні ризики. Це можливість виникнення збитків або скорочення розмірів прибутку внаслідок політики, що проводить держава. Політичний ризик пов’язаний з можливими змінами в курсі уряду, зміненнями у пріоритетних напрямах його діяльності. Урахування даного виду ризику є особливо важливим у країнах з нестабільним законодавством, де відсутні традиції і культура підприємництва.
Для аналізу і оцінки такого ризику створена світова мережа спеціалізованих аналітичних центрів як комерційного, так і некомерційного характеру. У розвинутих країнах нараховується більше 500 таких центрів, основна частина яких знаходиться у США.
Політичні ризики можна розділити на чотири групи:
Ризик націоналізації на практиці трактується дуже широко – від експропріації до примусового викупу владою майна компанії або обмеження доступу інвесторів до управління активами. При визначенні ризику націоналізації складність полягає в тому, що у будь-якій країні влада ніколи не рекламує можливість експропріації або націоналізації.
Ризик трансферту пов’язаний з вкладаннями місцевої валюти в іноземну. Наприклад, підприємство працює рентабельно, отримуючи прибуток у національній валюті, але воно не в змозі перевести її у валюту інвестора, щоб розрахуватися за кредит.
Ризик розірвання контракту характерний для ситуації, коли не допомагають ані передбачені в угоді штрафні санкції, ані арбітраж: контракт розривається за незалежними від партнера причинами, наприклад, зі зміною національного законодавства.
Внаслідок ризику військових дій і громадянської непокори компанії можуть понести великі збитки або збанкрутувати.
Політичний ризик умовно можна також розділити на країнний, регіональний та міжнародний.
Під країнним політичним ризиком треба розуміти нестабільність внутрішньополітичної обстановки в країні, яка впливає на результати діяльності компанії. Напруженість політичної ситуації в країні призводить до руйнування господарських зв’язків.
Регіональний політичний ризик означає нестабільність політичної обстановки у певному регіоні, яка впливає на результати діяльності компанії. Це призводить до втрат через військові дії в даному регіоні, а також втручання у підприємницьку діяльність регіональних органів управління.
Урахування міжнародного політичного ризику важливо як для компаній, що мають вихід на міжнародний ринок, так і для компаній, що мають міжнародних партнерів.
Виробничі ризики. Даний ряд ризиків пов’язаний з виробництвом товарів або послуг і розглянутий у розділі 3.
Фінансові ризики. Даний вид ризиків пов’язаний зі здійсненням фінансового підприємництва або фінансових угод и розглянутий у розділі 4.