В Україні виокремлюють три основних види страхування:
Особисте страхування, де у якості об’єктів виступають життя, здоров’я і працездатність людини, розділяється на:
Різні види страхування життя, такі, як страхування ренти, пенсій, страхування на випадок навчання дитини у вищому учбовому закладі, називають накопичувальними, оскільки забезпечують отримання усієї суми внеску плюс накопичувальні відсотки при настанні встановленого у договорі терміну.
Майнове страхування трактується як галузь страхування, у якій об’єктом захисту виступають різні види майна. Застрахованим може бути майно, що є власністю страхувача, а також яке знаходиться у його володінні, користуванні, розпорядженні. Страхувачами при цьому можуть виступати не тільки власники майна, але й інші юридичні і фізичні особи, які несуть відповідальність за його збереження.
Майнове страхування включає:
Страхування громадянської відповідальності- галузь страхування, де об’єктом страхування є громадянська відповідальність застрахованої особи перед третіми особами, яким може бути спричинений збиток з вини застрахованого. Розповсюджені наступні його види:
За способом залучення у страхові відносини страхування розділяється на обов’язкове і добровільне. Ініціатором обов’язкового страхування є держава, яка у формі законів зобов’язує юридичні та фізичні особи вносити кошти для забезпечення суспільних інтересів. Ініціатором добровільного страхування виступають господарські об’єкти, фізичні і юридичні особи.
Держава встановлює обов’язкову форму страхування, коли забезпечення страхового захисту тих чи інших об’єктів є соціально визначною задачею. Проводиться воно на основі відповідних законодавчих актів, у яких передбачені: перелік об’єктів, що підлягають страхуванню, обсяг страхової відповідальності, рівень (норми) страхового забезпечення, основні права і обов’язки сторін, що приймають участь у страхуванні, порядок встановлення тарифних ставок платежів і деякі інші питання.
Обов’язкова форма страхування виключає вибірковість окремих об’єктів, що характерно для добровільної форми. Цим створюється можливість за рахунок максимального охоплення об’єктів страхування застосувати мінімальні тарифні ставки, досягнути високої фінансової стійкості страхових компаній.
Добровільне страхування на відміну від обов’язкового виникає тільки на основі добровільно укладеного договору між страхувачем і страхувальником. Часто при укладанні такого договору між сторонами бере учать посередник у вигляді страхового брокера (страхового агента). Для того, щоб почати діяльність по здійсненню будь-якого нового виду страхування, страховій компанії достатньо самостійно розробити нові правила і затвердити їх у органі державного страхового надзору. Після затвердження новий вид страхування включається у вже існуючу ліцензію компанії.
Добровільне страхування є більш гнучким інструментом, ніж обов’язкове страхування, воно дозволяє у максимальному ступені врахувати інтереси страхувача і страхувальника у кожному конкретному випадку.