Використання механізму страхування як фінансового інструменту для покриття ризику пов’язане з певними проблемами, основна з яких полягає у тому, що практично ніколи страхування не може забезпечити повну компенсацію усіх збитків.
Страхування як сфера людської діяльності нараховує кілька сотень років. За цей час накопичено значний досвід в області визначення імовірності настання тих чи інших несприятливих подій, складання оптимального переліку подій, які признаються страховими, оформлення взаємовідносин між сторонами, що беруть участь у страхуванні. Частота настання страхових подій і діапазон розподілення тяжкості збитків є основним змістом страхової статистики. Проблема полягає у тому, що дуже часто цих даних недостатньо для вибору оптимальної з точки зору страхувача величини страхової премії.
Базою для визначення розміру страхового покриття і страхової премії для конкретного ризику служать для страхувача будь-які доступні дані про аналогічні події, що трапилися раніше. Дуже часто він не має досвіду у страхуванні конкретних ризиків, що цікавлять підприємство. У цьому випадку він вимушений користуватися або інформацією про аналогічні угоди інших страхувачів, або зробити актуарні розрахунки для визначення даних, що його цікавлять.
Особливо сильно ці обставини проявляються при страхуванні унікальних об’єктів. Такими об’єктами можуть бути крупні і технічно складні споруди, наприклад, крупні теплоелектростанції, морські бурові платформи, висотні споруди, промислові комплекси, що мають нестандартні характеристики. Унікальність умовам страхування можуть також надавати нестандартні умови функціонування об’єктів, у результаті чого створюються специфічні ризики.
Прикладом може бути страхування транспортного тунелю під проливом Ла-Манш. У світі немає аналогічних споруд, і потрібна була значна наукова і технічна робота, щоб оцінити притаманні йому ризики. Однак уже зараз стало ясно, що масштаб і частота збитків, пов’язаних з роботою тунелю, перевищують усі зроблені раніше оцінки.
Деякі ризики у силу їх специфічності взагалі трудно оцінити. Так ризик терористичної акції – завжди унікальна подія, оскільки тероризм постійно змінює свій характер, сферу діяльності і регіони найбільшої активності.
Оцінка екологічних ризиків також є складною проблемою. Причин тому кілька. По-перше, техногенний вплив на оточуюче середовище охоплює заразом багато об’єктів, включаючи повітряні і водні ресурси, біо- і антропосферу, впливаючи на кожен з них за багатьма показниками. По-друге, механізми впливу техногенних факторів на обсяги біосфери є недостатньо вивченими. Наслідки забруднення оточуючого середовища у більшості випадків проявляться протягом багатьох років, тобто їх можна назвати пролонгованими. Усі ці фактори перетворюють процес оцінки екологічного ризику у кожному конкретному випадку у самостійне унікальне дослідження, технічно складне і дороге.
Будь-який промисловий об’єкт має риси унікальності, і цю обставину треба мати на увазі при обговоренні умов страхування. Проблеми, пов’язані з унікальністю об’єктів страхування, можна розділити на кілька категорій.
1. Неможливість визначення адекватного страхового покриття. Запропоноване у рамках договору страхове покриття може бути неповним або у частині переліку страхових подій, або у частині проведення оцінки, тобто максимально можливої величини збитку для даного ризику. Помилка у той чи інший бік призведе до недострахування або до надлишкового страхування.
2. Відсутність страхового покриття для специфічних ризиків. Унікальність об’єктів страхування або недостатність їх функціонування можуть призвести до того, що підприємство не зможе знайти навіть часткового страхового покриття деяких своїх ризиків через відсутність ринкової практики їх страхування.
3. Неадекватний розмір страхової премії. Невизначеність майбутніх збитків примушує страхувальника «підстраховуватися» самому і завищувати розмір страхової премії, що невигідно страхувачу. Як свідчить досвід, таке завищення може бути дво- і трикратним і більшим, ніж розумна величина страхової премії.
4. Труднощі порівняння умов страхових компаній, що конкурують. Як правило, крупний ризик спонукає страхувача організовувати так званий «тендер» серед страхувальників для отримання максимально вигідних для себе умов страхування. Однак порівняти умови різних страхових компаній для складного і унікального об’єкта частіше за все непросто, і мінімальний розмір страхового тарифу тут не є головним критерієм. У подібних випадках основними факторами, що визначають вибір, є надійність і досвід роботи страхувальника у даній галузі промисловості.
Недостатній досвід підприємства в області страхування своїх ризиків може призвести до таких наслідків:
Усе перелічене є, як правило, наслідком недостатньо ретельно проведеної підготовчої роботи з аналізу ризиків. Подібні помилки в управлінні призводять до неекономного страхування, а саме до надлишково сплаченої страхової премії.