Адміністративно-територіальний устрій. Метрополія держави розділена на 22 регіони, 96 департаментів і близько 36 тис. комун. До складу Франції входять п'ять заморських департаментів — Гваделупа, Мартиніка, Гвіана, Сен-П'єр і Мікелон та Реюньйон; одна територія з особливим статусом — Майот; чотири заморські території — Нова Каледонія, Полінезія, Уолліс і Футуна, Південноантарктичні території.
Державний устрій. Адміністративно-територіальні одиниці наділені статусом місцевих колективів із системою виборчих органів самоврядування: регіональних, генеральних і муніципальних рад. Нині Франція називається V Республікою (І Республіка — 1793— 1802 pp.; II Республіка — 1848—1852 pp.; Ill Республіка — 1875— 1940 pp.; IV Республіка — 1946—1958 pp.). Форма — унітарна.
Органи державної влади. Головною посадовою особою держави є президент. Його повноваження такі:
— призначає прем'єр-міністра — голову уряду;
— за поданням прем'єр-міністра призначає інших членів уряду;
— головує в уряді — Раді міністрів;
— після відповідної процедури консультацій розпускає Національні збори — одну з палат парламенту;
— підписує ордонанси і декрети Ради міністрів;
— призначає голову Конституційної Ради;
— є головнокомандувачем військових сил.
Отже, позиції президента Франції — одні з найсильніших у світі серед інших країн, що мають інститут президентства.
Законодавча влада представлена двома палатами парламенту — Національними зборами (нижня палата) і Сенатом. Депутати Національних зборів обираються прямим голосуванням, а Сенат — непрямим голосуванням. У Сенаті представлені територіальні колективи республіки, а також французів, які проживають за межами основної територіальної частини Франції. Судову гілку влади представляють:
1. Конституційна Рада, яка складається з дев'яти членів. До її компетенції віднесено: правильність виборів президента, депутатів Національних зборів і Сенату; нагляд за правильністю проведення референдумів; подання висновків щодо відповідності законів Конституції.
2. Висока палата правосуддя. Складається з рівної кількості членів Національних зборів і Сенату. її повноваження — давати оцінку діям президента, але лише з питань державної зради.
3. Вища рада магістратури. Очолює президент. До її компетенції належать пропозиції щодо призначення суддів Конституційного суду, першого заступника Апеляційного суду, голів судів вищої інстанції, призначення посадових осіб прокуратури, за винятком чиновників, яких призначає Рада міністрів.
4. Палата правосуддя. Складається з 15 суддів — 12 парламентаріїв і трьох суддів Касаційного суду. Основне призначення — розгляд дій членів Ради міністрів, які можуть класифікуватись як карні.
5. Інші судові органи. До них належать Касаційний суд, Апеляцій ний суд, суди вищої та підпорядкованих інстанцій.
Конституція. Конституція V Республіки була ухвалена 4 жовтня 1958 р. зі змінами і доповненнями до 1995 р. включно. Характерною особливістю Конституції є наявність Економічної і соціальної ради, яка дає висновки щодо проектів законів, ордонансів і декретів, консультує уряд з будь-яких питань економічного або соціального характеру, доповідає в парламенті щодо відповідних проектів або пропозицій.
Бюджетні відносини.У бюджетних відносинах беруть участь президент, уряд, парламент, а також спеціальні державні установи — Національна кредитна рада, банківська контрольна комісія, Економічна і соціальна рада. Франція у 1982 р. ухвалила закон № 82-813 "Про права і свободи комун, департаментів, регіонів", згідно з яким були значно розширені права територій. У кожному регіоні створюється контрольний орган — рахункова палата, яка стежить за фінансовою діяльністю юридичних осіб і бере участь у формуванні місцевих бюджетів.
Бюджетна політика департаменту є компетенцією Генеральної ради, а в окремих випадках — комісара Республіки і регіональної рахункової палати. Безпосереднє бюджетне управління здійснює казначей департаменту, який призначається міністром економіки і фінансів за рекомендацією представника Генеральної ради.
Місцеві бюджети в частині видатків складаються з двох основних розділів: бюджети поточної діяльності (функціональний) та бюджети нового будівництва (інвестування). Джерела доходів поділяються на внутрішні — доходи від муніципальної власності, місцевого господарства, податкові та зовнішні — дотації, кредити (як державні, так і приватні).
У складі Міністерства економіки і фінансів функціонує Головне податкове управління, яке має по всій території країни 830 податкових центрів і 16 інформаційних центрів. Податковий контроль здійснюється шляхом камеральних перевірок податкових декларацій, а також документальних перевірок. Система стягнень за ухилення від сплати податків досить жорстка, застосовується також карна відповідальність. У випадку ненавмисного заниження податку сплачується штраф у розмірі 0,75 % за місяць від суми платежу, у разі умисного приховування розміру доходів штраф сплачується в подвійному розмірі.
Консолідований бюджет включає такі складові:
— загальнодержавний бюджет;
— місцеві бюджети;
— спеціальні рахунки Казначейства;
— приєднані бюджети для фінансування пошти та телеграфу;
— приєднані бюджети служби сільськогосподарських дотацій;
— операції тимчасового характеру.
Видаткова частина бюджету включає видатки на утримання заморських територій, передбачає залишок бюджету від попереднього року і плановий залишок на початок року. У 1999р. витрати бюджету становили 1709,8 млрд, а в 2000 р. — 1700,9 млрд франків.
Частка міжбюджетних трансфертів із загальнодержавного бюджету в 1997 р. становила 26 %'.
Податки.У Франції є два рівні податкових зборів — державний і місцевий.
До державних податків відносять:
• податок на додану вартість;
• податок на доходи фізичних осіб;
• податок на підприємства;
• мито на нафтопродукти;
• інші.
До місцевих податків належать:
• земельний податок на забудовані ділянки;
• земельний податок на незабудовані ділянки;
• податок на житло;
• професійний податок.
Крім основних податків, місцеві органи влади можуть вводити інші податки — на прибирання території, мито на утримання Торговельно-промислової палати, мито на утримання Палати ремесел, на встановлення освітлення, на продаж будівель, на автотранспортні засоби, на озеленення тощо.
Розглянемо найвагоміші з них.