Суть грошової системи, її призначення та місце в еконо­мічній системі країни

Грошова система держави – це форма грошового обігу, яка сфор­мована історично і закріплена національними законами. Вона з¢явилась в ХVІ – ХVІІ ст. з виникненням і становленням капіталістичного вироб­ництва.

У міру розвитку товарно-грошових відносин і капіталістичного вироб­­ництва система зазнала наступних змін:

скасовано офіційний золотий зміст: забезпечено обмін банкнот на зо­лото, вилучено золото з обігу;

здійснено перехід до нерозмінних на золото кредитних грошей, що перетворюються в паперові гроші;

випущено в обіг банкноти не тільки в порядку банківського креди­ту­вання господарства, але і значною мірою для покриття витрат держави;

переважання в грошовому обігу безготівкового обігу;

посилення державного монополістичного регулювання грошового обігу.

Залежно від виду грошей існують наступні типи грошових систем:

І. Система металевого обігу, за якої грошовий товар безпосе­редньо обертається і виконує п¢ять функцій, гроші і банкноти обміню­ються на дійсні гроші. За системи металевого грошового обігу розріз­няють два види грошових систем.

Біметалізм – це грошова система, за якої роль загального еквівалента закріплюється за двома металами – золотом і сріблом. Відомі три різновиди біметалізму:

система паралельної валюти, за якої відповідність між золотими і срібними монетами встановлюється стихійно на ринку;

система подвійної валюти – держава в законодавчому порядку встановлює обов¢язкове вартісне співвідношення між двома металами на рівних умовах;

система “кульгавої валюти”, за якої золоті й срібні монети є закон­ним платіжним засобом, але не на однакових підставах.

Однак біметалічна грошова система не відповідала потребам роз­ви­нутого капіталістичного господарства, тому що використання в якості міри вартості одночасно двох металів (золота і срібла) суперечить при­роді цієї функції грошей. Крім того, відповідність між золотом і сріблом не дорівнювала їх ринковій вартості, у результаті відбулося здешевлення виробництва срібла, а наприкінці ХІХ ст. і його знецінення; золоті монети вийшли з обігу і перейшли до розряду скарбів, у зв¢язку з цим був здій­сне­ний перехід до монометалізму.

Монометалізм – це грошова система, за якої один метал (золо­то або срібло) є загальним еквівалентом і основою грошового обігу, а функціонуючі монети і знаки вартості розміняні на золото і срібло. Роз­різ­няють три різновиди золотого монометалізму:

1) золотомонетний стандарт. Цей стандарт характеризується на­ступ­ними рисами:

золото виконує усі п¢ять функцій;

дозволяється вільне карбування золотих монет для приватних осіб;

допускається вільний вивіз і ввіз іноземної валюти, коли кредитні гроші є в обігу вільно і необмежено розмінюються на золоті монети за номіналом;

2) золотозливковий стандарт. За цього стандарту в обігу були від­сутні золоті монети і вільне їх карбування;

3) золотовалютний стандарт. За цього стандарту були відсутні в обігу золоті монети і вільне їх карбування. Обмін банкнот здійснювався в іноземній валюті, при цьому зберігався непрямий зв¢язок грошових оди­ниць країн із золотом.

ІІ. Другим типом грошової системи є система обігу кредитних і папе­рових грошей, за якої монометалеві гроші вилучені з обігу. Вона включає наступні етапи: грошову одиницю; масштаб цін; види грошових знаків; емісійну систему; валютний курс; регламентацію готівкового і безготівкового грошового обігу.