Інфляція– це знецінювання грошей, падіння їх купівельної спроможності, викликане підвищенням цін, товарним дефіцитом і зниженням якості товарів і послуг. Залежно від причин, що викликають інфляцію, розрізняють такі її види:
відкриту, або цінову;
придушену, або приховану.
Перша виявляється в системному підвищенні загального рівня цін.
Друга – в зростаючому дефіциті товарів при формальній стабільності цін, забезпеченій централізованим характером їх встановлення.
Можливе комбінування обох типів інфляції, тобто поєднання сполучення дефіциту держбюджету і товарного дефіциту зі швидким зростанням цін і зниженням реальних доходів населення.
З погляду макроекономічного аналізу розрізняють наступні групи інфляції:
наростаючу;
очікувану;
неочікувану;
структурну;
інфляцію зростання заробітної плати;
інфляцію прибутку;
інфляцію податкової політики;
інфляцію попиту;
інфляцію зростання матеріальних витрат виробництва.
Класифікація інфляції можлива на основі наступних критеріїв:
соціально-економічних умов;
типу грошової системи країни;
факторів і ступеня інфляційних систем.
Інфляція може бути досить рухливою і умовною:
нормальна – темп 3% – 3,5%;
помірна – до 10%;
галопуюча – 10% – 200%;
гіперінфляція – до 1 000%.
Причиною інфляції може бути як перевищення попиту над пропозицією (інфляція попиту), так і відставання попиту від пропозиції (інфляція витрат (пропозиції) (рис. 5.1).
Форми вияву інфляції:
знецінювання грошових знаків відносно вартості звичайних товарів;
поглиблення розриву між рівнями цін на внутрішньому ринку країни і на ринках інших країн;
знецінювання національних грошей відносно іноземної валюти;
зменшення валютного курсу національних грошей.
Наслідки інфляції:
1) зниження життєвого рівня населення;
2) ефект інфляційного оподаткування (зменшення реальної вартості накопичених грошей);
3) спад виробництва як результат зменшення стимулів до праці і розширення виробництва;
Рис. 5.1. Класифікація причин інфляції
Основні причини інфляції в Україні:
зменшення попиту на товари і послуги в результаті відставання зростання заробітної плати від зростання споживчих цін;
неринкова структура виробництва, що характеризується орієнтацією на виробництво військової продукції, наявністю нерентабельних підприємств, що підтримуються різними видами дотацій;
диспропорція внутрішніх і світових цін;
монопольна структура економіки;
зменшення обмінного курсу гривні щодо долара;
дефіцит готівки – криза готівки і т. п.