Фінансове посередництво–це специфічний вид діяльності нагрошовому ринку, що полягає в акумуляції його суб¢єктами в обмін на свої зобов¢язання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи. Унаслідок цієї діяльності:
на ринку з’являються нові фінансові інструменти і загальний асортимент їх значно розширюється, що посилює стимули для формування вільних грошових капіталів;
урізноманітнюється трансформація грошового капіталу, що сприяє кращій адаптації його руху до потреб розширеного відтворення;
скорочуються витрати економічних суб¢єктів на забезпечення руху свого грошового капіталу.
Суб¢єкти грошового ринку, які займаються фінансовим посередництвом, називаються фінансовими посередниками, які поділяються на дві групи:
банки;
небанківські фінансові посередники.
Економічна відмінність між ними полягає в тому, що суб¢єкти другої групи є чистими посередниками, вони не можуть розмістити в активи більше коштів, ніж самі акумулювали. Банки ж є не тільки звичайними посередниками, а й творцями кредиту, оскільки виконують емісійну функцію. Тому правомірно розглядати банки не тільки як простих посередників, а ще й як підприємства кредитної сфери.
Усі фінансові посередники функціонують на єдиному грошовому ринку з одним і тим же об¢єктом – вірними грошовими коштами, однаково відчутно впливають на кон¢юнктуру цього ринку, можуть не тільки конкурувати між собою, а й взаємодіяти у вирішенні багатьох економічних та фінансових завдань. Тому дослідження фінансового посередництва як самостійного економічного явища має важливе теоретичне і практичне значення, особливо в сучасних умовах України, коли тільки формується грошовий ринок, його інфраструктура і механізм регулювання.
Фінансове посередництво істотно відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності, оскільки брокери і дилери не створюють власних вимог і зобов¢язань, а діють за дорученням клієнтів, одержуючи дохід у вигляді комісійної плати (брокери) чи різниці в курсах купівлі і продажу (дилери). Фінансові посередники діють на ринку зовсім інакше – від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобов¢язання і власні вимоги. Тому їх прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, пов¢язаними з їх залученням.
Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього – у розвитку ринкової економіки. Їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб¢єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування (рис. 9.1).
Конкретні переваги фінансового посередництва виявляються у:
можливості для кожного окремого кредитора оперативно розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника – оперативно мобілізувати додаткові кошти, необхідні для вирішення виробничих чи споживчих затрат і так само оперативно повернути їх на початкові позиції;
скорочені витрат базових суб¢єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщенні їх у дохідні активи та запозиченні додаткових коштів;
послабленні фінансових ризиків для базових суб¢єктів грошового ринку, оскільки значна частина їх перекладається на посередників;
збільшенні дохідності позичкових капіталів, особливо зосереджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фінансових ризиків, скороченню витрат на здійснення фінансових операцій та відкриттю доступу до великого, високодохідного бізнесу;
можливості урізноманітнити відносини між кредиторами і позичальниками наданням додаткових послуг, які беруть на себе посередники.
Рис. 9.1.Загальна схема фінансового посередництва