Серед фінансових посередників ключове місце посідають банки, тому що:
на банки припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів на грошовому ринку, ніж на будь-який інший вид фінансових посередників;
банки за своїм функціональним призначенням беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон¢юнктуру й економічне зростання, а інші посередники такої можливості не мають;
банки мають можливість надавати економічним суб¢єктам широкий асортимент різних послуг, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих, часто обмежених фінансових операціях.
Банк в економічному розумінні – це фінансовий посередник, що виконує комплекс базових операцій, які в сукупності є закінченим процесом посередництва:
акумуляцію грошових коштів економічних суб¢єктів із правом вільного розпорядження ними;
вільне розміщення їх у дохідні активи від свого імені і під свою відповідальність;
безумовне виконання розпоряджень власників акумульованих коштів щодо їх використання – повернути власникові готівкою, перерахувати на рахунки третіх осіб чи на власні рахунки інших видів у цьому чи інших банках.
Небанківські фінансові посередники – об¢єктивно необхідне явище у ринковій економіці. Вони не тільки є потужними конкурентами банків у боротьбі за вільні грошові капітали, що саме по собі має позитивне значення, а й беруть на себе надання економічним суб¢єктам таких фінансових послуг, виконання яких невигідне чи законодавчо заборонене банком.
Зокрема, до небанківських фінансово-кредитних установ належать наступні:
Інвестиційні компанії –це різновид кредитно-фінансових інститутів, які випускають і продають власні цінні папери, в основному дрібним індивідуальним інвесторам. На отримані кошти купують цінні папери підприємств і банків, забезпечуючи своїм акціонерам дохід у вигляді дивідендів за акціями інвестиційних компаній.
Лізингові компанії– організації, які купують предмети довгострокового кредитування (машини, обладнання, транспортні засоби тощо) і надають їх у довгострокову оренду (на 5 – 8 років і більше) фірмі-орендарю, яка поступово сплачує лізинговій компанії вартість взятого в оренду майна.
Факторингові компанії– це організації, які купують дебіторську заборгованість клієнтів, пов¢язану з постачанням товарів або наданням послуг.
Страхові компанії– це фінансові інститути, які утворюються для відшкодування можливих збитків у результаті стихійного лиха, інших несприятливих умов. Ці організації утворюють спеціальний фонд (страховий фонд) за рахунок страхових внесків громадян та юридичних осіб – страхувальників (ці внески мають вигляд купівлі страхових полюсів). Кошти страхового фонду, як правило, не набагато перевищують щорічні виплати страхових відшкодувань, тому страхові компанії володіють досить значними та стійкими грошовими ресурсами. Ці ресурси вони вкладають у довгострокові цінні папери з фіксованими строками (головним чином – в облігації промислових компаній).
Пенсійні фонди– це державні чи приватні організації, що утворюються для забезпечення населення коштами на період після виходу на пенсію (виплати пенсій).
Вони утворюються за рахунок внесків працюючих та підприємців, володіють досить значними сумами грошових коштів, які вкладають в акції та облігації різних підприємств.
Фінансові компанії– спеціалізуютьсяна кредитуванні продажу споживчих товарів на виплат, а також надають комерційні кредити (близько 80% усіх активів).
Джерелом грошових ресурсів компанії є власні короткострокові зобов¢язання, які розміщуються на ринку, а також кредити комерційних банків.
Ломбарди– це кредитні установи, що надають кредити під заставу рухомого майна, тобто короткострокові (до трьох місяців) кредити, що надаються населенню на споживчі цілі.
Залежно від виду застави, позика становить 50 – 80% її вартості. Одночасно з позиками під заставу ломбардами практикується зберігання цінностей клієнтів, а також продаж закладеного майна на комісійних засадах.
Кредитні товариства– це установи, що утворюються для задоволення потреб їх членів у кредиті (кооперативів, орендних підприємств, підприємств малого і середнього бізнесу, фізичних осіб).
Їх капітал формується шляхом купівлі паїв та сплати спеціального внеску, який у разі виходу з товариства не повертається. Основними видами діяльності кредитних товариств є надання коротко- і середньострокових кредитів, посередницька діяльність.
Кредитні спілки– це громадські організації, створені на добровільних засадах з метою фінансового та соціального захисту їх членів через залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування. Видають позики під мінімальні відсотки і не мають на меті одержання прибутку. Фінансову діяльність проводять так, щоб залучені кошти не зменшувались і забезпечували покриття витрат на утримання самої спілки.