Контрольє головним інструментом підвищення ефективності управління Центральним банком. Класифікувати контроль можна за кількома принципами: за суб¢єктами, часом проведення, формою організації, джерелами даних, методом здійснення.
За суб¢єктами контроль поділяють на зовнішній і внутрішній.
Зовнішній контроль – це державний нагляд за діяльністю центральних банків, який проводиться незалежними аудиторами та державними аудиторськими або контрольними органами. В Україні – це Рахункова палата, Державна податкова адміністрація, Головне контрольно-ревізійне управління тощо.
Внутрішній контроль– внутрішній банківський аудит (ревізійні відділи банку, ревізійні комісії), який має особливе значення для безпечності й ефективності операцій банку. У Центральному банку в процесі управління він повинен здійснюватися безперервно, причому не лише спеціальними контрольними службами, а й усіма іншими підрозділами, керівниками та співробітниками.
За часом проведення контроль поділяється на попередній, який здійснюється до фактичного виконання робіт, поточний, що провадиться в процесі діяльності щодо здійснення банківських операцій, надання послуг, наступний – це контроль кінцевих результатів за проведеними банківськими операціями, наданими послугами.
За формою організації розрізняють контроль адміністративний, який базується на планах виконання робіт і відповідальності за їх реалізацію, перевірках установлених правил, процедур повноважень і документів щодо прийняття управлінських рішень, надання персоналу повноважень на укладення угод та іншого доступу до активів, і фінансовий, або бухгалтерський, який стосується облікової політики банку, процедур та правил ведення документації, пов¢язаних із функціями забезпечення захисту активів і достовірності фінансової звітності.
За джерелами данихконтроль поділяють на документальний, при якому дані отримуються з первинної документації та фінансової і статистичної звітності,та фактичний,при якому інформацію отримують під час обстеження фізичних об¢єктів – інвентаризації, експертної оцінки тощо.
За методом здійсненнярозрізняють такі форми контролю:
обстеження – збір інформації про окремі види банківської діяльності та операції, виявлення питань, які потребують додаткового вивчення й аналізу;
аналіз – дослідження, оцінка розгляд складових предмету аналізу з метою підвищення ефективності управлінських чи інвестиційних рішень;
моніторинг – нагляд за окремими видами банківської діяльності, операціями та їх оцінка;
перевірка – обстеження і вивчення окремих ланок діяльності структурних підрозділів банку, документів інформаційної системи, облікових записів, фінансової і статистичної звітності, а також контроль за достовірністю виконання необхідних процедур;
ревізія– документальний контроль за фінансово-господарською діяльністю структурних підрозділів банку, дотриманням ними законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку та звітності з метою виявлення нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження можливих фінансових зловживань та інших порушень;
аудит– процес збору й оцінки незалежною компетентною особою інформації про фінансово-господарську діяльність банку з метою визначення ступеня її відповідності встановленим критеріям і надання результатів перевірки керівництву банку та іншим зацікавленим користувачам.