Початок банківської діяльності відноситься до часів Древнього Вавилону, коли храми приймали внески на заощадження і видавали позики під відсотки, беручи в клієнтів письмові зобов¢язання, або під заставу. Аналогічні операції, а також грошові розрахунки здійснювалися в Древній Греції жерцями, храмами і міняйлами-транзитами, а в Древньому Римі – менсаріями.
З падінням Римської імперії занепав і початок банківського ремесла.
Розвиток виробництва і торгівлі в середині століття сприяв відродженню банківської справи. У 1171 році був заснований банк Венеції,
а в XIV – XV століттях банкіри були могутньою соціальною силою. У багатьох країнах Європи банки виникли завдяки розвиткові торгівлі. Вони створювалися купцями для збереження грошей і здійснення розрахунків. Надалі банківська справа набуває інтенсивного розвитку і удосконалення. Повноцінні гроші в банківських операціях поступово витісняються борговими розписками, записами на рахунках. З розписок, іменних векселів виростає банкнота, розширюється застосування чеків, практика безготівкових розрахунків, що приводить до розвитку "жиробанків". Кредитування значною мірою залишається в руках приватних банкірів – лихварів.
У сучасних умовах банки відіграють важливу роль у фінансовій системі держави. З виділенням України як незалежної держави з¢являється велика кількість комерційних банків, що відіграють не останню роль у становленні держави.
Комерційні банки – економічно самостійні комерційні підприємства, що здійснюють широкий спектр послуг кредитного, страхового і платіжного характеру, а також виконує різноманітні фінансові функції відносно будь-якого підприємства в економіці з метою одержання прибутку.
За формою вони можуть бути:
1) унітарними, тобто заснованими на принципах єдиновладдя;
2) з колективною формою власності.
Унітарні банки мають одного власника в особі держави або приватної особи. В Україні функціонує два унітарних комерційних банки з державною формою власності: Український ощадний банк і Український експортно-імпортний банк. Статутні капітали цих банків створюються за рахунок бюджетних коштів.
Інші комерційні банки мають колективну форму власності. Приватними банками вони не можуть бути, оскільки частка кожного із засновників законодавчо обмежена – 35% статутного капіталу банку.
У залежності від організаційно-правової форми діяльності комерційні банки поділяються на акціонерні банки відкритого і закритого типу, на пайові та кооперативні банки.
Акціонерні банки – це об¢єднання декількох громадян або підприємств, компаній і акціонерів, що формує свій капітал шляхом випуску і розміщення акцій банку.
Акціонерний банк закритого типу поширює свої акції у формі закритої підписки за рішенням засновників.
Акціонерний банк відкритого типу розподіляє свої акції за допомогою відкритого продажу.
Акціонери не мають права чекати від банку повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними.
Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків коштів (паїв) у статутний фонд. При цьому кожен з учасників зберігає право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Ці банки засновані на принципах товариств з обмеженою відповідальністю, при цьому відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску в статутний капітал банку.
Кооперативні банкистворюються за територіальним принципом: місцеві та центральний кооперативні банки, причому законодавче обмеження мінімальної кількості учасників банку становить 50 осіб, кожен учасник банку незалежно від розміру своєї участі в капіталі має право лише одного голосу, клієнтами можуть бути тільки його учасники.
Залежно від величини активів банки поділяються на:
малі банки з активами до 50 млн. грн.;
середні – з активами від 50 млн. грн. до 100 млн. грн.;
великі – з активами від 100 млн. грн. до 1 млрд. грн.;
найбільші банки з активами понад 1 млрд. грн.
За розміром статутного капіталу банки діляться на:
малі – зі статутним капіталом до 5 млн. євро;
середні – зі статутним капіталом до 10 млн. євро;
великі – зі статутним капіталом до 30 млн. євро;
найбільші – зі статутним капіталом понад 30 млн. євро.
За секторами ринку банки бувають:
міжнародні, які здійснюють свою діяльність в Україні та за її межами;
міжрегіональні, які здійснюють свою діяльність на території України;
регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону.
Залежно від діапазону операцій банки розрізняють:
універсальні банки, які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам;
спеціалізовані банки, які у своїй діяльності: обслуговують певну категорію клієнтів (банки з клієнтською спеціалізацією); обслуговують переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі (банки з галузевою спеціалізацією);
банки з надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієнтів (банки із функціональною спеціалізацією).
Існують філії комерційних банків, вони бувають багатофіліальні, малофіліальні і безфіліальні.
Ліцензування –це порядок видачі комерційним банкам, які набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення банківських операцій.
Для реєстрації НБУ необхідно подати наступні документи:
заяву про реєстрацію банку;
установчий договір (крім державного та кооперативного банків);
статут банку;
рішення про створення банку;
бізнес-план;
інформацію про фінансовий стан учасників;
документи, які підтверджують ділову репутацію учасників, що братимуть істотну участь у банку;
бухгалтерську та фінансову звітність учасників;
відомості про кількісний стан органів управління та контролю в банку;
копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію;
копії звіту про проведення відкритої підписки на акції;
відомості про професійну придатність та ділову репутацію керівних осіб банку;
нотаріально завірені копії установчих документів акціонерів (учасників банку);
документ, що засвідчує наявність приміщення для розміщення банку;
копії платіжних документів про здійснення учасниками банку сплати внесків до статутного капіталу.