Структура грошового обігу включає: безготівковий і готівково-грошовий обіг.
Безготівковий обіг – сума платежів за певний період часу, які здійснюються без використання готівки шляхом перевищення готівкових коштів на рахунках клієнтів у кредитних організаціях або у взаємних розрахунках.
Основними принципами організації безготівкових розрахунків є:
обов¢язковість зберігання грошових коштів на розрахункових, поточних та інших рахунках банків;
підприємства свої грошові платежі і розрахунки здійснюють через банки шляхом самостійного вибору форми рахунків, що закріплюється у договорах і угодах із банками;
платежі покупців за товарно-матеріальні цінності й послуги здійснюються через банки лише за наявності достатніх коштів на рахунках платників;
кошти з рахунку підприємства списуються за розпорядженням власника;
момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до терміну відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг;
зарахування коштів на рахунок утримувача, як правило, проводиться після списання відповідних сум з рахунку платника;
підприємства мають право вибору банків для відкриття своїх рахунків.
Розрахунки за безготівковим обігом здійснюються:
через інкасо (інкасові доручення) – це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки й інші підприємства у тих випадках, коли їм надається право неспільного категоричного стягнення коштів;
за платіжними дорученнями – це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі – члену платіжної системи, що "обслуговує її", – здійснити переведення зазначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок одержувача;
за платіжною вимогою – це розрахунковий документ, який містить вимоги позивача або за договірного опису – одержувача; банк, що обслуговує платника, може здійснити без згоди платника переведення певної суми грошей з рахунка платника на рахунок одержувача;
за платіжною вимогою-дорученням – це розрахунковий документ, який містить вимогу одержувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей і доручення платника банку, який його обслуговує, здійснити переведення встановленої платником суми грошей зі свого рахунка на рахунок одержувача;
за акредитивом– це доручення банком покупця банкові постачальника сплатити суму, передбачену в акредитивній заяві, за умови надання постачальником відповідних документів;
за чеками – це документ установленої форми, що містить безумовне розпорядження чекодавця кредитної установи про виплату власникові чека зазначеної в ньому суми і може бути використаний для одержання за ним грошей у банку, а також для сплати куплених товарів або послуг;
за векселем– це грошовий документ, за яким одна людина зобов¢язана сплатити іншій певну суму грошей у певний термін;
за платіжною карткою – грошовий документ, що засвідчує наявність відповідної суми грошей на банківському рахунку її власника в кредитній установі.
за системою "клієнт – банк" – яка є складовою програмою автоматизації банківської діяльності і джерелом надходження розрахункових документів через системи автоматизації банка у систему електронних платежів Національного банку або внутрішню платіжну систему.
Готівково-грошовий обіг – частина грошового обігу, що дорівнює сумі всіх платежів, здійснених у готівковій формі за певний період часу.
У готівковому грошовому обігу застосовуються казначейські квитки, банкноти, металеві монети, дебетні і кредитні картки, чеки й інші грошові знаки. Обсяг наявного обігу залежить від масштабу емісії готівки, швидкості їх обігу, розмірів товарообігу, рівня доходів населення, темпів інфляції і подібне.
З метою обмеження готівкового обігу, здійснюваного підприємствами, Центральний банк установлює ліміти залишку готівки в касах підприємств. Наявний обіг лімітується і для комерційних банків. Уся готівка понад установлені ліміти підлягають здачі на рахунки в комерційні банки або Центральний банк, який установлює порядок ведення касових операцій підприємства, регламентує емісійно-касову роботу своїх установ. У той же час не можна вважати, що управління наявним оборотом здійснюється лише на адміністративній основі. Тут велику роль відіграють економічні методи, що забезпечують збалансованість наявного обігу і попиту домашніх господарств, підприємств, держави на товари, роботи, послуги, активи.