Причини поразки усіх національних урядів цієї доби були зумовлені наступними факторами. По-перше, об’єднане ідеєю самостійності українське суспільство було, однак, розколоте у питанні про політичний устрій України, про соціально-економічний лад (серед прихильників української незалежності були республіканці, монархісти, прихильники радянського устрою). Одні стояли на буржуазних позиціях, інші – на соціалістичних, чи навіть комуністичних. Їм не вдалося прийти до компромісу, замість цього вони ще розпочали боротьбу між собою. Цей розкол зумовив послаблення національно-визвольного руху, звів його нанівець. По-друге, усі уряди мали вузьку соціальну базу, не були підтримані широкими масами населення протягом довгого часу через хиби і недоліки своєї суперечливої, непослідовної і недалекоглядної політики (перш за все страждала соціальна сфера, не було надано необхідного значення питанню про створення власної армії, релігійному й національному питанню). По-третє, зовнішньополітична ситуація (інтервенція Антанти, поляків, білогвардійців) послабляла становище і сили національних урядів України.
Уроки національно-визвольних змагань:
- для досягнення незалежності необхідним є об’єднання усіх національних сил;
- українська державність є можливою лише в соборності української нації та її території;
- боротьба за незалежність вимагає гнучкої політики, вміння йти на компроміси для досягнення внутрішньої єдності;
- необхідність зовнішньої підтримки;
- надання великого значення питанням соціальної політики.
Лекція 8. Міжвоєнний період (1921-1939 рр.)
План
1. Радянська Україна у 1920-х рр.
2. Суспільно-політичний та економічний розвиток УРСР у 30-х рр.
3. Західноукраїнські землі у 20-30-х рр. ХХ ст.