1. Установлення факту банкрутства боржника;
2. Підтвердження факту безспірності вимог кредитора, який ініціює порушення права про банкрутство;
3. Визначення майнових активів боржника;
4. Виявлення всіх можливих кредиторів;
5. Обґрунтування можливого плану реструктуризації або санації;
6. Реструктуризація (санація), якщо така можлива
7. Визнання боржника банкрутом, якщо реструктуризація (санація) не можлива.
-2-
Розрізняють такі основні причини ліквідації підприємств:
1) вартість майна боржника продовжує знецінюватися, і бракує будь-якої можливості
її відновлення;
2) жодна юридична чи фізична особа не звернулася до відповідного органу із заявою про проведення реструктуризації або санації боржника;
3) жодний з поданих реструктуризаційних чи санаційних планів не було схвалено кредиторами;
4) запропонований план виходу підприємства (організації) з кризового стану з тих чи тих причин неможливо реалізувати.
Арбітражний суд приймає відповідну постанову про визнання боржника банкрутом, яка надсилається всім учасникам, причасним до цього процесу.
Цією постановою призначаються також ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів.
Призначені арбітражним судом ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію, якій переходить право розпоряджання майном банкрута і всі його майнові права та обов'язки. Ліквідаційна комісія:
- управляє майном банкрута;
- здійснює інвентаризацію та оцінку майна;
- визначає ліквідаційну масу і розпоряджається нею;
- вживає заходів для стягнення дебіторської заборгованості;
- реалізує майно збанкрутілого підприємства і здійснює інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів.
Ліквідаційна вартість — це чиста грошова сума, яку власники (власник) підприємства можуть одержати при ліквідації підприємства і окремого розпродажу його активів.
Наслідки ліквідації майна банкрутів
· підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;
· строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
· припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;
· відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
· припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.
· до ліквідаційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута і всі його майнові права та обов'язки;
Усі форми продажу майна банкрута (через викуп, на аукціоні, за конкурсом) оформляються договорами купівлі-продажу, який укладається між ліквідаційною комісією від імені підприємства-банкрута та покупцем.
Ліквідаційна комісія за погодженням із зборами (комітетом) кредиторів визначає послідовність реалізації об'єктів ліквідаційної маси та критерії їхнього відбору для продажу.
Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів.
Після завершення реалізації майнових об'єктів, що входять до складу ліквідаційної маси і є необхідними для повного задоволення всіх вимог кредиторів, та розподілу виручених сум між кредиторами ліквідаційна комісія складає й подає в Арбітражний суд ліквідаційний баланс.
Арбітражний суд ухвалює рішення про затвердження балансу, виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи боржника, звільняє ліквідаторів від виконання своїх обов'язків.
Таким чином, справа про банкрутство вважається закритою тільки після затвердження плану реструктуризації чи санації майна боржника, або після затвердження ліквідаційного балансу.