Тема 5: Трудові ресурси та кадри підприємства

1. Поняття персоналу, його класифікація.

2. Характеристика персоналу за професійно-кваліфікаційною ознакою.

3. Визначення потрібної чисельності персоналу на підприємстві.

4. Показники руху персоналу на підприємстві.

5. Кадрова політика на підприємстві.

 

-1-

В економічній науці розрізняють поняття «трудові ресурс» і «персонал підприємства».

Трудові ресурси – частина населення працездатного віку, що має необхідні фізичні можливості, володіє знаннями і практичним досвідом для здійснення визначеної роботи в народному господарстві.

Персонал підприємства (кадри, трудовий колектив) – сукупність працівників, що входять до його облікового складу.

Усіх працівників підприємства поділяють на дві групи:

1) Промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням;

2) Непромисловий персонал, зайнятий в основному в соціальній сфері діяльності підприємства.

За характером виконуваних функцій промислово-виробничий персонал (далі ПВП) поділяється на 6 категорій:

- робітники;

- керівники;

- фахівці (спеціалісти);

- службовці;

- молодший обслуговуючий персонал;

- стажери (учні).

Робітники – працівники, безпосередньо зайняті виробництвом продукції наданням послуг), ремонтом, переміщенням вантажі, наглядом за роботою промислових агрегатів, налагодженням та обслуговуванням устаткування.

Робітники в залежності від характеру участі у виробничому процесі поділяються на:

- основних (виробляючих продукцію);

- допоміжних ( обслуговуючих технологічний процес).

Окремо виділяють черговий і ремонтний персонал.

Керівники – особи з високою професійною підготовкою, безпосередньо зайняті управлінням виробничими процесами та підлеглими працівниками.

Вони обіймають керівні посади на підприємстві і в межах функціональних служб.

Фахівці (спеціалісти) - інженерно-технічні працівники. Що виконують рядові функції управління, здійснюють технічне, організаційне, економічне керівництво виробничими процесами, а також організовують діяльність промислово-виробничого персоналу. (інженер, економіст, бухгалтер, соціолог, юрисконсульт тощо).

Службовці– працівники, що здійснюють підготовку і оформлення документів, виконують адміністративно-господарську, фінансову, статистичну, обліково-бухгалтерську, інші функції обслуговування (діловод, секретар, друкар, табельник, кресляр, копіювальник, архіваріус, агент тощо).

Молодший обслуговуючий персонал здійснюють обслуговування парку обладнання та устаткування, а також зайнятих обслуговуванням основних, допоміжних, чергових і ремонтних виробничих працівників (прибиральник, двірник, гардеробник, охоронець, пожежно-вартова служба).

Стажер (учень) – особи, що набувають практичних навичок оволодіння професією на конкретному підприємстві.

Поділ персоналу на категорії може бути і іншим. Категорії персоналу визначаються підприємством самостійно.

-2-

Основою для розгляду структури персоналу підприємства є Державний класифікатор професій України ДК 003-95.

Класифікатор професій (далі КП) – частина державної системи класифікації і кодування техніко-економічної і соціальної інформації.

При розробці КП за основу була прийнята Міжнародна стандартна класифікація професій 1988 р (ISCO – 88: International Standard Classification of Occupations).

Класифікація ґрунтується на концепціях ISCO – 88 про роботу і кваліфікацію

Робота – визначені завдання й обов’язки, що виконані, виконуються чи повинні виконуватися однією особою.

За специфікою і складністю виконуваних робіт персонал підприєм­ства групується за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія — це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність — це комплекс знань у межах професії.

Кваліфікація — ступінь і рівень підготовки працівника, що харак­теризує його здатність до виконання роботи певного рівня складно­сті.

!!! Кваліфікація визначаєтьсярівнем освіти і спеціалізацією.

-3-

Розрахунок чисельності працюючих є найважливішим завданням визначення обґрунтованої потреби в кадрах для забезпечення безперебійного виробничого процесу на підприємстві.

Для характеристики трудового потенціалу підприємства використовується система показників. Кількісна характеристика персоналу здійснюється за такими показниками:

- штатна чисельність працівників;

- явочна чисельність працівників;

- середньоспискова чисельність працівників.

Штатна чисельність – кількість працівників облікового складу на визначену дату з урахуванням прийнятих і вибулих протягом певного періоду працівників.

Явочна чисельність – включає лише працівників, що з’явилися на роботу.

Для визначення чисельності працівників за визначений період використовується показник облікової чисельності (середньоспискової чисельності ).

Для розрахунку потрібної облікової чисельності персоналу складають баланс робочого часу одного облікового працівника.

У балансі робочого часу розрізняють 3 категорії фонду часу:

1) календарний (Ткаленд);

2) номінальний (Тном );

3) ефективний (дійсний) (Теф).

Календарний фонд дорівнює числу календарних днів планового періоду.

Номінальний фонд: календарний фонд без урахування вихідних і святкових днів.

Ефективний фонд: номінальний фонд без урахування неявок унаслідок хвороби, відпусток і виконання суспільних і державних обов’язків.

Чисельність робітників (Чр) визначається 3 методами:

За нормами часу:

,

де tMQ – планова трудомісткість одиниці визначеного виду продукції, люино-години;

n – номенклатура виготовлюваної продукції;

Q – кількість виробів даного виду продукції, натуральних одиниць;

Теф – баланс робочого часу одного працівника;

kвн – оікуваний коефіцієнт виконання норм виробітку.

 

-4-

Рух працівників на підприємстві характеризують такі показники:

- коефіцієнт обороту за прийомом (Коп) – відношення чисельності всіх прийнятих працівників за даний період до середньоспискової чисельності працівників за той же період.

- коефіцієнт обороту за вибуттям (Ков) – відношення чисельності всіх вибулих працівників за даний період до середньоспискової чисельності працівників за той же період.

 

- коефіцієнт плинності (Кпл) – відношення вибулих з підприємства працівників з неповажних причин (з ініціативи працівника, через прогули, порушення трудової дисципліни тощо) до середньоспискової чисельності.

 

-5-

Управління персоналом неодмінно пов’язане з розробкою і реалізацією кадрової політики, основними завданнями якої є:

- задоволення потреби підприємства в кадрах;

- забезпечення раціонального розподілу, професійно-кваліфікаційного і посадового просування кадрів;

- ефективне використання трудового потенціалу підприємства.

Реалізація цих завдань передбачає виконання багатьох функцій, а саме:

1) планування, наймання і розміщення робочої сили, включаючи добір, орієнтацію, переорієнтацію, перепрофілювання й адаптацію;

2) навчання, підготовку і перепідготовку працівників, підвищення кваліфікації;

3) оцінку персоналу (проведення атестації працівників, просування по службі й стимулювання до кар’єрного зросту);

4) визначення умов наймання, праці та її оплати;

5) мотивацію праці і дотримання трудової дисципліни;

6) забезпечення формальних і неформальних зв’язків, створення сприятливого психологічного клімату в колективі;

7) реалізацію соціальних функцій (пільгове харчування на підприємстві, матеріальна допомога, організація відпочинку тощо);

8) контроль за безпекою праці тощо.

Роботу з кадрами на підприємстві здійснюють усі лінійні керівники, а також деякі функціональні відділи: відділ кадрів, відділ праці і заробітної плати, відділ технічного навчання, керівники (директор, менеджери).