Державне регулювання банківської діяльності здійснюється насамперед в межах банківської системи та виражається у впливі центрального банку на банки II рівня.
Банківське регулювання –це система заходів, за допомогою яких центральний банк, або інший наглядовий орган забезпечує стабільне, безпечне функціонування банків, запобігає дестабілізуючим процесам у банківському секторі.
Регулювання здійснюється з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов’язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.
Регулювання діяльності банків НБУ здійснює у двох основних формах:
1) адміністративне регулювання, яке включає такі заходи:
- реєстрація банків і ліцензування їх діяльності:
- встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
- застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру:
- нагляд за діяльністю банків:
- надання рекомендацій щодо діяльності банків.
2) індикативне регулювання, складниками якого є:
а) засоби впливу, пов’язані з визначенням кількісних параметрів банківської діяльності:
встановлення обов’язкових економічних нормативів;
визначення норм обов’язкових резервів для банків;
встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиківвід активних банківських операцій;
б) засоби впливу непрямого характеру:
визначення процентної політики;
рефінансування банків;
кореспондентські відносини;
управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
операції з цінними паперами на відкритому ринку;
імпорт та експорт капіталу.
Індикативне регулювання банківської діяльності включає такий важливий елемент, як встановлення з боку НБУ для банків обов’язкових економічних і нормативів, призначення яких у захисті інтересів вкладників і кредиторів та забезпечення фінансової надійності банків.