Одним з найважливіших показників діяльності банків єрегулятивний капітал. Його призначення – покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Він є базою для розрахунку економічних нормативів.
Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу та розраховується за формулою:
РК = ОК + ДК - В
ОК – основний капітал;
ДК – додатковий капітал;
В – відрахування.
Основний капітал вважається більш незмінним, і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал немає стійкого характеру, а його розмір піддається змінам.
Елементи основного капіталу такі:
Ø статутний капітал;
Ø розкриті резерви;
Ø очікувані (можливі) збитки за невиконаними зобов’язаннями контрагентів.
Додатковий капітал складається з таких елементів:
- резерви під стандартну заборгованість інших банків;
- резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків:
- нерозподілений прибуток минулих років;
- прибуток звітного року, що очікує затвердження:
- результат переоцінки основних засобів;
-прибуток поточного року, зменшений на суму неотриманих нарахованих доходів;
- субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал), з метою підвищення капіталізації;
- нерозподілений прибуток минулих років:
- прибуток звітного року, що очікує затвердження.
Загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 % основного капіталу. Розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу.
Регулятивний капітал виступає відкоригованою частиною фінансового капіталу, яка найменше підлягає змінам і може гарантувати покриття негативних наслідків різноманітних ризиків та захист інтересів вкладників.