Тема 4. Банківські ресурси як основа функціонування банку

План

1 Банківські ресурси, їх види та класифікація.

2. Власний капітал банку, його склад, структура, джерела формування.

3. Залучені та запозичені ресурси.

 

1. Банківські ресурси, їх види та класифікація

Ресурси банку – це сукупність грошових коштів, що знаходяться у його розпорядженні та використовуються ним для здійснення активних та інших операцій.

Найбільш поширеною є класифікація банківських ресурсів за економічним змістом та їх поділ на власні, залучені та запозичені ресурси банку. Частка власного капіталу комерційного банку у сукупних ресурсах становить 8-10%.

Кошти залучені – кошти акумульовані банком на рахунках клієнтів як депозити, придбані на грошовому ринку міжбанківські кредити та кредити центрального банку.

Запозичені кошти – ресурси, які банк отримує у вигляді позик або шляхом продажу на грошовому ринку власних боргових зобов’язань, а також кореспондентські рахунки банку, міжбанківські кредити, кошти інвесторів, вкладені в боргові зобов’язання банку.

Залучені ресурси банків існують у двох основних юридично-правових формах: у формі депозитів та формі короткострокових боргових цінних паперів.

Запозичені банківські ресурси також характеризуються двома юридично-правовими формами реалізації: кредити, отримані від інших банків (утому числі НБУ) та цінні папери субординованого боргу.

Структура банківського капіталу не є сталою за якісним складом і змінюється протягом року залежно від багатьох чинників, зокрема від якості активів, використання прибутку, політики банку щодо забезпечення приросту капітальної бази тощо.

 

2. Власний капітал банку, його склад, структура, джерела формування

Капітал банку класифікують за такими ознаками:

1) За організаційно-правовою формою діяльності банку: акціонерний капітал; пайовий капітал.

2) За формою інвестування: капітал в грошовій формі; капітал в матеріально-речовій формі; капітал у формі фінансових активів.

3) За формою власності: приватний капітал; державний капітал; колективний капітал;

4) За джерелами формування: статутний капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток; субординований капітал.

Власний капітал банку поділяється:

– власний капітал-брутто – це сума всіх фондів банку та нерозподіленого прибутку за балансом;

– власний капітал-нетто – це капітал-брутто за мінусом вкладень банку в господарську діяльність підприємств та організацій, акцій акціонерних товариств, витрат майбутніх періодів, відвернених коштів.

Розмір власного капіталу визначається кожним банком самостійно. Елементами власного капіталу є статутний капітал, нерозподілений прибуток, резервний капітал.

Власний капітал банку поділяють на капітал першого та другого рівня (основний та додатковий).

При розрахунку загальної суми капіталу розмір додаткового капіталу не повинен перевищувати розмір основного капіталу. Під загальною сумою капіталу розуміють величину капіталу, не скориговану на величину основних засобів.

Порядок формування статутного капіталу залежить від організаційно-правової форми створення банку. Джерела формування: емісія власних акцій, відрахування від прибутку.

Статутний капітал банку, створеного у формі акціонерного товариства, формується шляхом випуску та продажу двох видів іменних акцій – звичайних і привілейованих.

Крім того, банки зобов’язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зобов’язаннями. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5% від прибутку банку до досягнення ним 25% розміру регулятивного капіталу банку.

Резерви створюються за рахунок прибутку під можливі втрати від активних операцій банків (кредитних, інвестиційних). Основною метою формування даних резервів є відшкодування збитків, що можуть виникати у банків від неповернення наданих кредитів та процентів за ними, від операцій з цінними паперами та іноземною валютою.

 

3. Залучені та запозичені ресурси

Залучені ресурси – це тимчасово вільні кошти вкладників, мобілізовані банком на певних умовах і на певний термін (строкові вклади) та вклади до запитання.

Це можуть бути кошти: юридичних осіб; фізичних осіб; банків і фінансово-кредитних установ; бюджету.

Строкові вклади – це кошти на вкладних депозитних рахунках в банку (фізичних і юридичних осіб), відкритих для зберігання коштів вкладників на обумовлений період.

Вклади до запитання – це кошти на рахунках, відкритих у банку для здійснення поточних операцій у національній та іноземній валюті.

Позичені ресурси – це грошові кошти кредиторів та інвесторів, мобілізовані банками на певних умовах на міжбанківських та фондових біржах:

- кредити одержані в інших банках;

- кредити одержані в НБУ;

- кошти інвесторів вкладені в боргові зобов’язання банків (облігації, сертифікати).

Облігації банк може випускати після повної сплати заявленого статутного фонду і в розмірі не більше 25 % від нього.

Залучені кошти, одержані кредити та реалізовані боргові зобов’язання сукупно визначають розмір балансових зобов’язань банку (його пасив).