Суть, функції оптового товарообороту, його стан та напрями розвитку

Основними показниками обсягу діяльності оптової торгівлі є опто­вий товарооборот, що характеризує продаж товарів народного спожи­вання і виробничого призначення для подальшого їх перепродажу або переробки.

Особливості оптового товарообороту порівняно з роздрібним поля­гають у тому, що:

- оптовий товарооборот відбувається у сфері товарного обігу і то­вар не вибуває з цієї сфери, а залишається в ній;

- продаж відбувається між підприємствами (організаціями) за без­готівковими розрахунками;

- план оптового товарообороту є показником діяльності оптових баз, самостійного значення не має і в цілому з торгівлі не розробляється.

Потреба оптового товарообороту в умовах ринку обумовлена су­спільним розподілом праці, наявністю товарно-грошових відносин, а та­кож комплексом виробничих, торговельних і транспортних факторів.

Фактори виробництва, що зумовлюють потребу оптового товаро­обороту, такі:

- нерівномірність розміщення виробництва і його концентрації в окремих економічних районах;

- спеціалізація виробництва на вузькому виробничому асортименті, що зумовлює потребу комплектування торговельного асортименту;

- сезонність сільськогосподарського виробництва вимагає накопи­чення, зберігання й оптового продажу продукції з виникненням потреби. Виробничі фактори характеризують віддаленість процесів виробниц­тва і споживання не тільки у просторі, але й у часі. Оптова торгівля через оптовий товарооборот покликана зблизити їх.

Торговельні фактори, що обумовлюють оптовий продаж товарів: — малі розміри магазинів, особливо у сільській місцевості;

- універсальний асортимент роздрібної мережі, який вимагає вста­новлення комерційних відносин із великою кількістю виробників, що практично неможливо;

- потреба невеликих партій товарів універсального асортименту;

- сезонність споживання окремих товарів потребує накопичення се­зонних товарів, що не під силу роздрібним підприємствам.

Транспортні умови, що перешкоджають встановленню прямих комер­ційних зв'язків роздрібної торгівлі й промисловості:

- віддаленість магазинів від виробників товарів і залізниць, постав­ки малих партій на великі відстані неефективні;

- мінімальні норми відвантажування товарів (вагон, контейнер, авто­мобіль) не під силу роздрібній торговельній мережі, особливо у фінансово­му відношенні.

Отже, в умовах ринкових відносин зростає потреба оптового товаро­обороту, який гарантує роздрібній торговельній мережі невеликі партії широкого асортименту товарів і мінімальні відстані доставки. Світовий досвід підтверджує, що зростання виробництва товарів на великих підприєм­ствах, спеціалізація виробництва спричиняє зростання кількості оптових посередників на ринках розвинутих країн.

Економічна суть оптового товарообороту визначається тими функці­ями, які він виконує. Виробникам товарів забезпечується реалізація їхньої продукції, а роздрібній торгівлі — забезпечення товарами в асортименті й у терміни, що відповідають попиту населення.

Для виконання цих функцій оптовому посереднику слід вирішувати цілий комплекс завдань:

- глибоке вивчення попиту населення, можливості підприємств-виробників для збалансування в регіоні попиту і пропозиції;

- накопичення, комплектування і зберігання товарних запасів;

- формування широкого торговельного асортименту;

- контроль та активний вплив на виробника з метою збільшення випуску, розширення асортименту і покращення якості товарів;

- організацію раціонального транспортування товарів із мінімаль­ними витратами часу і коштів.

Сьогодні оптові підприємства різної підпорядкованості не викону­ють покладених на них функцій, і, щоб вижити, відкривають власну роз­дрібну торгову мережу, забезпечують її товарами, тобто працюють на себе за рахунок оптової і роздрібної торговельної надбавки. При цьому значно зменшились обсяги товарообороту в порівняльних цінах, а роз­дрібна торговельна мережа, особливо в сільській місцевості, позбулася джерела товаропостачання.

В умовах економічної кризи це тимчасовий, але не найкращий вихід.

Шукаючи кращі виходи, варто створювати оптові об'єднання, відкриті акціонерні товариства, промислово-фінансові групи, торгові доми тощо. Тут повинні переплітатися інтереси виробників товарів, банків, оптових підприємств, які б сприяли відродженню оптової торгівлі, яка реалізува­ла б продукцію власного виробника, виконувала б усі покладені на неї функції розвитку роздрібної торгівлі і торговельного обслуговування населення.

Уже сьогодні в Україні функціонують підприємства нового типу - офіційні дистриб'ютори промислових підприємств. Активно розвиваєть­ся мережа оптових ринків, продовольчих і непродовольчих товарів. Оптова торгівля в Україні відроджується на новій комерційній основі з урахуванням інтересів усіх її учасників. Майбутнє — за промислово-фінансовими групами, які, залучивши банківський капітал, зможуть вийти на світовий ринок.